Мария Домбровска (Подгорянка)

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Мария Домбровска
Уроджѣня Мария Ленерт
марца 29, 1881(1881-03-29)
Бѣлы Ославы, Станиславовске воеводство), Австро-Мадярщина
Умертя мая 19, 1963 (82 р.)
Рудно (днесь Львов), УССР
Погреб Лычаковскый теметов
Псевдоним Марийка Подгорянка
Занятя поетка, товмачка, учителька
Язык творох украинскый
Народность Украинка
Час творбы 1896–1963
Жанры поезия
Темы про найменшый школный вѣк
Супруг(а) Августин Домбровскый
Дѣти Остап, Роман, Маркиян, Даря

Офиц. сайт Марійка Підгірянка

Гроб Марийкы Подгорянкы
на Лычаковском теметовѣ

Мария Домбровска, роджена Ленерт, найвеце позната подля литературного псевда Марийка Подгорянка, (укр.) Марійка Підгірянка, *29. марец 1881, Бѣлы Ославы, Станиславовске воеводство, Австро-Мадярщина19. май 1963, Рудно, УССРукраинска дѣтска поетка и учителька.[1][2]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Штудии[едітовати | едітовати жрідло]

Закончила двокласну школу в Уторопах (1889), склала екстерно испыты за 8-класну школу (1896) и за Львовску учительску семинарию (1900) и так зыскала атестацию учителькы народной школы.[1]

Учительованя[едітовати | едітовати жрідло]

Учительовала в селах Галичины. В часѣ Первой свѣтовой войны одышла на австрийскы землѣ монархии, учила дѣти в лаграх бѣженцьох з Галичины. В року 1919 въедно з иншыма учителями з лагрох, боячи ся вертати до Поляками заятой Галичины, осѣла в Подкарпатской Руси. Працовала як учителька в школах сел Зарѣчово, Порошково, як домашна учителька внукох украинского писателя Ивана Франка в Довгом, де жила его дѣвка. Коли в року 1929 была обвинена з античехословацкой агитации и выказана з краю, вернула ся до Галичины, де дале была учительков.[2] В роках 1937–1940 — директорка Братишовской 4-класной школы.[1]

Родина[едітовати | едітовати жрідло]

В року 1905 Мария Ленерт повѣнчала ся в уторопской церкви з Августином Домбровскым, тыж учительом.[3] Мали четверо дѣти: Остап, Роман, Маркиян, Даря.

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Тринадцятьрочна Марийка зачинать складовати свои вершы.[3] Спочатку по польскы, а од року 1896, коли первый раз прочитала Шевченка, зачала писати по украинскы.[1] В року 1902 написала верш Ой, не нам в кайданах жити, з котрым собѣ зыскала славу и быв то первый верш, подписаный псевдонимом Марийка Подгорянка.[3]

В року 1940 тяжка травма на довгый час поклала поетку до постели. Лем по 10 роках могла ся вернути до литературной творчости. В року 1960 стала ся членков Сполку писательох Украины. В року 1962 вышла ей остатна приживотна зберка «Гірські квіти».[3] В совѣтской добѣ оспѣвовала розцвѣт родного края.[4]

Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]

  • Марийка Подгорянка за отцьом была Нѣмкеня, писати зачала по польскы, а пак стала ся украинсков патриотков под вплывом прочитаного Шевченка?[1]
  • Верш Ой не нам в кайданах жити (1902), з котрым зыскала собѣ славу, доста подобный на верш Ивана Франка Не пора, не пора, не пора (1880).
  • Подкарпатску Русь, де Мария Домбровска учительовала в роках 1919–1929, не поважовала за споконвѣчну украинску землю, бо зберку своих тамтешных верши назвала НА ЧУЖИНІ.[5]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • У. Книш (2011-03-30). Вона розуміла мову сивого лісу. Гуцульський край. http://gk.if.ua/2011/03/30/2762/. (укр.)
  • Кудрицкий А. В. и др. (ред.): Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М. П. Бажана. К., 1988. Том 2. ISBN 5-88500-002-6 (русс.) С. 673.
  • Оксана Нахлік: Підгірянка Марійка //Шевченківська енциклопедія: — Т. 5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Сc. 128–129 (укр.)
  • И. Поп: Пидгирянка Марийка //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 (русс.) С. 302

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Оксана Нахлік
  2. 2,0 2,1 И. Поп
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 У. Книш
  4. Кудрицкий А. В.
  5. Сайт МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА