Мария Домбровска (Подгорянка)
|
Мария Домбровска | |
|---|---|
| Марійка Підгірянка | |
| Підгірянка Марійка.jpg | |
| |
| Уроджѣня | Мария Ленерт марца 29., 1881 Бѣлы Ославы, Станиславовске воеводство), Австро-Мадярщина |
| Умертя | мая 19., 1963 (82 р.) Рудно (днесь Львов), УССР |
| Погреб | Лычаковскый теметов |
| Псевдоним | Марийка Подгорянка |
| Занятя | поетка, товмачка, учителька |
| Язык творох | україньскый |
| Народность | Украинка |
| Горожанство | Австро-Угорьско, Рѣчь Посполита II., СССР |
| Час творбы | 1896–1963 |
| Жанры | поезия |
| Темы | про найменшый школный вѣк |
| Супруг(а) | Августин Домбровскый |
| Дѣти | Остап, Роман, Маркиян, Даря |
Офиц. сайт | |
| Марійка Підгірянка | |
| VIAF:22939530; GND:118882376; LCCN:no95011921; FAST:352926; NLKR/NLC:js2011658394; OL:OL4493315A;
| |
на Лычаковском теметовѣ
Мария Домбровска, роджена Ленерт, найвеце позната подля литературного псевда Марийка Подгорянка, укр. Марійка Підгірянка, *29. марец 1881, Бѣлы Ославы, Станиславовске воеводство, Австро-Мадярщина – †19. май 1963, Рудно, УССР — украинска дѣтска поетка и учителька.[1][2]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Штудии
[едітовати | едітовати жрідло]Закончила двокласну школу в Уторопах (1889), склала екстерно испыты за 8-класну школу (1896) и за Львовску учительску семинарию (1900) и так зыскала атестацию учителькы народной школы.[1]
Учительованя
[едітовати | едітовати жрідло]Учительовала в селах Галичины. В часѣ Первой свѣтовой войны одышла на австрийскы землѣ монархии, учила дѣти в лаграх бѣженцьох з Галичины. В року 1919 въедно з иншыма учителями з лагрох, боячи ся вертати до Поляками заятой Галичины, осѣла в Подкарпатской Руси. Працовала як учителька в школах сел Зарѣчово, Порошково, як домашна учителька внукох украинского писателя Ивана Франка в Довгом, де жила его дѣвка. Коли в року 1929 была обвинена з античехословацкой агитации и выказана з краю, вернула ся до Галичины, де дале была учительков.[2] В роках 1937–1940 — директорка Братишовской 4-класной школы.[1]
Родина
[едітовати | едітовати жрідло]В року 1905 Мария Ленерт повѣнчала ся в уторопской церкви з Августином Домбровскым, тыж учительом.[3] Мали четверо дѣти: Остап, Роман, Маркиян, Даря.
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]Тринадцятьрочна Марийка зачинать складовати свои вершы.[3] Спочатку по польскы, а од року 1896, коли первый раз прочитала Шевченка, зачала писати по украинскы.[1] В року 1902 написала верш Ой, не нам в кайданах жити, з котрым собѣ зыскала славу и быв то первый верш, подписаный псевдонимом Марийка Подгорянка.[3]
В року 1940 тяжка травма на довгый час поклала поетку до постели. Лем по 10 роках могла ся вернути до литературной творчости. В року 1960 стала ся членков Сполку писательох Украины. В року 1962 вышла ей остатна приживотна зберка «Гірські квіти».[3] В совѣтской добѣ оспѣвовала розцвѣт родного края.[4]
Интересны факты
[едітовати | едітовати жрідло]- Марийка Подгорянка за отцьом была Нѣмкеня, писати зачала по польскы, а пак стала ся украинсков патриотков под вплывом прочитаного Шевченка.[1]
- Верш Ой не нам в кайданах жити (1902), з котрым зыскала собѣ славу, доста подобный на верш Ивана Франка Не пора, не пора, не пора (1880).
- Подкарпатску Русь, де Мария Домбровска учительовала в роках 1919–1929, не поважовала за споконвѣчну украинску землю, бо зберку своих тамтешных верши назвала НА ЧУЖИНІ.[5]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- У. Книш (2011-03-30). Вона розуміла мову сивого лісу. Гуцульський край. http://gk.if.ua/2011/03/30/2762/.укр.
- Кудрицкий А. В. и др. (ред.): Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М. П. Бажана. К., 1988. Том 2. ISBN 5-88500-002-6 русс. С. 673.
- Оксана Нахлік: Підгірянка Марійка //Шевченківська енциклопедія: — Т. 5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Сc. 128–129 укр.
- И. Поп: Пидгирянка Марийка //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. С. 302