Красный
| Красный | |
| Crasna Vișeului | |
| село | |
 | |
| Держава |  Румунія
|
|---|---|
| Жупа | Марамуреш |
| Комуна | Быстрый |
| Надморьска вышка | ок. 350−450 м н. м. |
| Коордінаты | 47°50′12″N 24°14′13″E / 47.83667°N 24.23694°E |
| Обывателїв | 1666[1] (2011) |
| Часова зона | EET (UTC+2) |
| - лїтнїй час | EEST (UTC+3) |
| ПСЧ | 437046 |
| SIRUTA | 107298 |
  Полога в Румунії
| |
Красный (рум. Crasna Vișeului) — село в жупі Марамуреш у Румунії, часть комуны Быстрый.
Полога[едітовати | едітовати жрідло]
Село Красный лежит уздовж потока Красный (рум. Frumușeaua), притока Вышавы, и на прилеглых горбах. Долина окружена горами у выши до 1000 м; сіверовосточный конець села прилігат ид Мараморошськым Верьхам и граници з Украинов. Через Вышаву граничит из селом Петровов. Уддаленоє на 8 км уд центра комуны Быстрого, на 38 км уд вароша Сигота. Має присілкы Майдан, Говдя, Ноша, Улога[2].
Історія[едітовати | едітовати жрідло]
Село ся споминат у 1411. годі як властництво петрувськых немешув, служило як земелный и лісный готарь Петровы[3]. Окулні лісы были основным містом роботы краснянськых селян попиля скотарства и загородництва[4]. Залюдненя Красного ся удбыло в XVII. столітю вєдно з сосідными гуцулськыми селами[5].
Красный удыйшов Румунії в 1920. годі (у 1940-1944 пуд владов Мадярщины). У 1956. годі прилучив ся до быстрянської комуны[6]. У часі археолоґічных розкопув в 1980. годах у присілкови Улога найшли ся артефакты бронзової добы[7][8].
Култура[едітовати | едітовати жрідло]
Устна історія споминат за першу сілську церькувцю из XVII. столітя, булша церьков была поставлена в 1881. годі[9]. Церькувна школа в Краснум спадала спершу пуд петрувську, потому пуд быстрянську церьков. Перша державна школа в селі поставлена в меживоєнный час. Школа дустала нову муровану будову в 1957. годі, пак у 1960. годах были поставлені дві нові школы[10].
Краснянськый говур удносит ся до гуцулського діалекта[11][12]. На містный діалект, народну ношу и обычаї мала вплыв култура сосідных румунськых сіл[13].
Референції[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ Populaţia stabilă pe judeţe, municipii, oraşe şi localităti componenete la RPL_2011. Institutul Național de Statistică. http://www.recensamantromania.ro/wp-content/uploads/2014/01/rpl_2011_populatia-pe-categorii-de-localitati.xls. [перевірено 11. авґуста 2021].
- ↑ Олекса Бевка. Літопис сіл Мараморощини : Книга 1 — Бухарест, 2011 С. 116.
- ↑ Бевка, с. 113
- ↑ Бевка, с. 117-118
- ↑ Бевка, с. 115
- ↑ Бевка, с. 110
- ↑ Бевка, с. 116
- ↑ Carol Kacsó. Der Bronzefund von Crasna Vișeului // Tibor Kovács (Hg.) Studien zur Metallindustrie im Karpatenbecken und den benachbarten Regionen. — Budapest, 1996. — С. 249–263.
- ↑ Бевка, с. 125-126
- ↑ Бевка, с. 119-121
- ↑ Іван Панькевич. Українські говори Підкарпатської Руси і сумежних областей : Частина І. Звучня і морфологія — Прага, 1938 С. 343-344.
- ↑ Микола Павлюк, Іван Робчук. Українські говори Румунії — Едмонтон–Львів–Нью-Йорк–Торонто, 2003 С. 24.
- ↑ Бевка, с. 128