Йосиф Архий
|
Йосиф Архий | |
|---|---|
| |
| Уроджѣня | фебруара 20, 1920 Радванка, Чехословакия |
| Умертя | апріля 3, 1996 (76 р.) Ужгород, Украина |
| Псевдоним | Йосиф Иванов |
| Занятя | педагог, писатель |
| Язык творох | русскый, украинскый |
| Alma mater | Будапештска универзита |
| Час творбы | 1941–1992 |
| Жанры | поезия |
| ЕСУ:22774; | |
Йосиф (Иванов) Архий, *20. фебруар 1920, Радванка, Чехословакия – †3. апрѣль 1996, Ужгород, Украина — педагог, подкарпатскый поет.
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
- Школованя
- Походив з родины мурника з роботницкого предмѣстя Радванка (нынѣ микрорайон) лѣвобережного Ужгорода. Закончивши Ужгородску гимназию (1939), учив ся гуманитны наукы на Дебреценской универзитѣ (1939–1941), продовжив науку и дипломовав на Будапештской универзитѣ (1941–1943).[1]
- Прилучѣня ку литературѣ
- В Будапештѣ в той добѣ зобрала ся велика група штудентох з бывшой Подкарпатской Руси, зчасти вдякы тому, же школске про них было в десяткы раз менше обычайного. Их прилучѣня ку литературной творбѣ подтримовали професор Хустской гимназии Петро Линтур (русофилскый напрям) и неофициалный продиректор Подкарпатского Общества Наук Федор Потушняк (украинофилскый напрям). Йосиф Архий належав до групы штудентох, котры уже в Будапештѣ в часѣ штудий под вплывом лекций професора Иштвана Кньежи перешли на украинофилску ориентацию.[2]
- Педагогична карьера
- Од року 1943 преподавательом Ужгородской реалной гимназии, од року 1945 паралелно з учительсков роботов сполупрацуе в главной областной новинцѣ Закарпатска правда. В роках 1949–1961 — урядник Закарпатского областного оддѣла народного образованя («облоно»). Од року 1961 — учитель Ужгородской интернатной школы №1, а по ей ликвидации — в середньой школѣ №15, одкы и пензионовав в септембрѣ 1976.[3]
Литературна творба[едітовати | едітовати жрідло]
Йосиф Архий зачав публиковати свои поезии, писаны по русскы в новинках Карпаторусский голос, Русское слово, зборнику Наканунѣ (1941). В року 1941 вышла его властна поетична зберька С полетом дней.[3] Од року 1942 зачав писати по украинскы и публиковав свою творбу в новинцѣ Литературна недѣля тай иншых выданях.[1] В року 1943 Подкарпатске Общество Наук спонзоровало выданя колективной поетичной зберкы Перед сходом трьох авторох, Й. Архия, Ю. Барвѣнка (Ю. Керекеша) и К. Вершана (К. Галаса), котры зачали писати по украинскы. Лем една мадярска новинка позитивно оцѣнила тоту зберку, а была то социал-демократична Népszava.[2] В Литературной недѣли появили ся тыж его курты повѣданя Парцелы (1942), Петро Гринюк (1943), критична статья Поезія (1944), переклад верша Гете, (1944). В совѣтской добѣ лишив ся поезии, хоть зрѣдка его поезии появили ся в ретроспективных антологиях (1965, 1974). В року 2005 вышло посмертне выданя Й. Архия Чуття вогненне молоде.[3]
Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]
- Учительом Йосифа Архия в гимназии быв Йосиф Бокшай, котрый найшов во своем ученикови малярске наданя.
- Йосиф Архий учив латину, нѣмецкый и русскый язык.
- Радостьов и утѣхов Йосифа Архия поза фахом было загородництво.
- Йосиф Архий выдав лем едну властну книгу: поетичну зберку С полетом дней (1941), написану по русскы.
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Тамара Розумик: І мовознавець, і педагог, і поет, і публіцист (До 90-річчя з дня народження К. Й. Галаса) //Мовознавство. Науковий вісник Ужгородського університету, 2011. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 25. Сс. 4–14. [1]
- Хланта І. В. (2007): Архій Йосип Іванович //Енциклопедія Закарпаття: Визначні особи XX століття. — Видавництво «Ґражда», 2007. —400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 14–15.
- Хланта І. В. (2008). Архій Йосип Іванович (по украинскы). Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=22774. [перевірено 2020-02-22].
- Ганна Іваночко (2015-03-05). Йосип Архій приніс у поезію щось своє, неповторне… (по украинскы) (ФОТО). https://zakarpattya.net.ua/Zmi/136845-Iosyp-Arkhii-prynis-u-poeziiu-shchos-svoie-nepovtorne…. [перевірено 2020-02-23].