Йосип Дзендзелѣвскый
| Йосип Дзендзелѣвскый | |
|---|---|
| укр. Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович | |
 Увидьте фото | |
| Чинность | педагог, диалектолог, украиниста |
| Сфера | лінґвістіка, славистика, українознавство, діалектологія |
| Горожанство | Україна |
| Уроджѣня | фебруара 17., 1921 |
| Мазурово, Одесской губернии (днесь Миколайовска область) | |
| Упокоеня | авґуста 15., 2008 (87 р.) Ужгород, Украина |
| Ошкола | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Праца | Ужгородска народна универзита |
| Участь | німецько-радянська війна |
| Членство | Научне товаришство Шевченка |
| Награды | |
| орден Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни I ступеня, медаль «За бойові заслуги» | |
| VIAF:79193917; GND:123921929; LCCN:n85217010; FAST:187020; BNF:14600878w; NLKR/NLC:js20221158601; GKG:/g/121tb_g6;
| |
Йосип Дзендзелѣвскый, укр. Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович, *17. фебруар 1921, Мазурово Одесской губернии (днесь Миколайовской области — †15. август 2008, Ужгород) — украинскый лингвиста, доктор филологии (1961), професор (1963), член НТШ (1992), автор книг и статей о русинском языку, истории и културѣ.[1][2]
Биография и карьера
[едітовати | едітовати жрідло]Родив ся в селѣ Мазурово Одесской губернии (днесь Миколайовска область). Учив ся на Одесской универзитѣ (1939–1941, 1945–1947). По далшых штудиях на ашпирантурѣ быв посланый в числѣ тысяч иншых педагогох з Украины на новозыскану територию бывшой Подкарпатской Руси. Працовав на Ужгородской универзитѣ (1951–1996). В роках 1962–1986 — ведучый катедры украинского языка, в роках 1968–1972 — декан филологичной факулты. В року 1961 на Ленинградской универзитѣ обгаив докторску дизертацию «Лингвистичный атлас украинскых людовых гвар Закарпатской области УССР».[1][2] Активно сполупрацовав зо словацкыма колегами Русинами-Украинцями и выступовав в их выданях: Науковий збірник МУК, Наукові записки, часопис Дукля.[3]
Вшиткы роботы Дзендзелѣвского, як тото строго вымагала повойнова политика комунистичной партии, найме на новозысканой територии, были тенденцийно базованы на том предпокладѣ, же русинскы диалекты суть частьов украинского языка. Приготовив ку публикации перед тым недоступну русинску граматику Арсения Коцака и подав дакотры подробности о неопубликованом гуцулском словнику Миколы Грицака; значно прислужив ся ку регабилитации научной репутации Ивана Гарайды, хоть и окреслив его граматику епитетом «одиозна».[1][4]
Од року 1996 на пензии, але и тогды активно працовав во своем фаху. Як педагог затямив ся своим штудентам чоловѣком надзвычайно организованым, вымагаючым пунктуалности в роботѣ од кождого, добросовѣстным и справедливым, вымогливым ку собѣ ай ку иншым. Быв необычайнов особностьов, а своев чинностьов зробив честь не лем Закарпатю, Украинѣ, але и цѣлому славянскому свѣтови.[5]
Научна чинность
[едітовати | едітовати жрідло]Научне наслѣдство професора Дзендзелѣвского обсягуе понад 500 глубокых оригиналных лингвистичных штудий, серед них 12 монографий, учебникох, приручок, словникох, опубликованых дома и в заграничу. Майважнѣйшов роботов ученого став ся тритомный Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України, котрый приблизив и зробив зромителнѣйшыма подкарпатскы русинскы гвары про славянскый научный свѣт и указав, на самый перед самым Русинам, же на Подкарпатю не екзистуе єдиный языковый ареал, котрый бы годен чинити основу русинского языка. Професор быв рядным членом Научного товаришства Шевченка во Львовѣ, инициатором и закладательом Закарпатской секции того товаришства. Регуларно выступовав на универзитных, републичных и меджинародных научных нарадах, конференциях.[5]
Интересны факты
[едітовати | едітовати жрідло]- На Одесской универзитѣ Й. Дзендзелѣвскый зачав штудии яко математик, аж по часѣ лишив и перешов на филологию.[6]
- Супруга его, Нина Петровна, Бѣлоруска, повѣдала, же Йосип Дзендзелѣвскый «цѣлое жытя усиловав ся научити ю бесѣдовати по украинскы», але му то не вышло.[7]
- В року 1958 Й. Дзендзелѣвскый выдав Практичний словник семантичних діалектизмів Закарпаття: На допомогу вчителям Закарпатської області, котрый мав им помочи, жебы одучили Русинох неправилно хосновати «украинскы слова», але меджи Русинами и доднесь тоты слова жиють з «неправилным» вызнамом.[8]
- В року 2007 Закарпатска секция НТШ выдала книгу Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр., але там не найшла мѣсто про свого инициатора и закладателя; напротив Русины-Украинцѣ Пряшовского края з вдячностьов споминають го меджи своима заслуженыма людми в аналогичной енциклопедии Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. .
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Федір Ковач: Дзендзелівський Йосиф //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. С. 112.
- Иван Поп: Дзендзеливский Йосип Олексийович // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. С. 155.
- Павло Роберт Маґочій, Іван Поп: Дзендзелівський Йосип Олексійович //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 177.
- Хобзей Н. В.: Дзендзелівський Йосип Олексійович //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. Верзия: 2016. Одчитане: 26.02.2021
- Ольга Миголинець (17.02.2011). Пам’ять про Вчителя. До 90-ліття від дня народження Йосипа Дзендзелівського. Закарпаття онлайн.укр.
- Галина Михайлова (19.10.2012). В УжНУ презентували фільм про професора Йосипа Дзендзелівського. mukachevo.net. http://www.mukachevo.net/ua/news/view/63969. [перевірено 2021-02-26].укр.
- Й. Дзендзелівський на каналі «Тиса 1» — YouTube (30 мин.)