Йон

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до: навіґація, Найти
Притягованя и одпыханя йонох

Йон — електрично набита частиця, котра взникла зоз електрично невтралного атома або молекулы доданьом або однятьом електронох при захованю сталого числа протонох.

Етимология[едітоватиедітовати жрідло]

Йоны первый раз спомянув Майкл Фарадей около року 1830, коли описовав частицѣ, котры ся рухають ку катодѣ або анодѣ.

Слово йон походить од грецкого ἰόν, што е невтралный часопридавник теперѣшного часу од ἰέναι, "ити", значить "котрый иде". И так, анион, ἀνιόν, и катион, κατιόν, значить "котрый иде горѣ" и "котрый иде долов", одповѣдно, и анода, ἄνοδος, и катода, κάθοδος, значить "путь горѣ" и "путь долов", од ὁδός, "путь".

Характеристика йонох[едітоватиедітовати жрідло]

Кедь атом стратить електрон, стане ся катионом (позитивным йоном). Кедь число електронох буде высше од числа протонох, з атома ся стане анион (негативный йон).

Йоны ся означують записаньом хемичного знака частицѣ (елемента, або молекулы), причом величину набоя записують горѣ як индекс справа од знака: Al3+, Cl, SO42−, Co2+, [Fe(CN)6]3−...

Йоны не суть стабилны а усилують ся перейти до електрично невтралного стабилного стану. Екзистенция йонох може быти удержована высоков теплотов (напр. в плазмѣ), абл стабилизованьом в ростоку (напр. водном ростоку соли). Доказом екзистенции йонох е електрична проводность плазмы и ростокох.

См. тыж[едітоватиедітовати жрідло]

Жерела[едітоватиедітовати жрідло]

  • Прохоров А.М. (гл. ред.). Физическая энциклопедия. Научное издательство "Большая Российская энциклопедия". М. 1998. Т. 2, с. 185.

Референции[едітоватиедітовати жрідло]

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Ión (častica) на словеньскій Вікіпедії.
Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Jon на серьбохорватьскій Вікіпедії.