Йонова вязба

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йонова вязба

Йонова вязба есть такый тип хемичной вязбы, котра творить ся електростатичным притягованьом межи гетерополарныма йонами.

Примѣр[едітовати | едітовати жрідло]

Напримѣр, обычайна кухеньска соль, циже натрия хлорид, NaCl. Кедь натрий (Na) и хлор (Cl) суть злучены, каждый атом натрия оддасть еден електрон, створюючи катион (Na+), а каждый атом хлора прибере собѣ електрон, формуючи анион (Cl). Тоты йоны ся пак притягують еден ку другому в помѣру 1:1 и формують хлорид натрия (NaCl).

Na + Cl → Na+ + Cl → NaCl

Класична теория[едітовати | едітовати жрідло]

Подля теории йоновой вязбы нѣмецкого физика Валтера Коссела (W. Kossel, 1916) йоны творят при тому вецей стабилну електронну конфигурацию, близку ку конфигурации инертных газох. Така реконфигурация мусить ся допровожовати увольньованьом енергии, а значить звекшеньом стабилности.[1]

Тота вязба характерна про атомы металох, котры мають на вонкашном електронном обалѣ, з правила, еден, два або три валентны електроны, а оддають их атому неметала, котрому до выповнѣня вонкашного електронного обалу хыблять еден, два або три електроны. В том процесѣ наконець формуе ся пара йонох з комплетныма вонкашныма електронныма обалами.

См. тыж[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела[едітовати | едітовати жрідло]

  • Прохоров А.М. (гл. ред.). Физическая энциклопедия. Научное издательство "Большая Российская энциклопедия". М. 1998.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Прохоров А.М. Физическая энциклопедия, т. 5, с. 405.