Йоганн Волфґанґ фон Ґыте
| Йоганн Волфґанґ фон Ґыте | |
|---|---|
| Johann Wolfgang von Goethe | |
| Чинность | директор театру, ботанік, політік, художник, филозоф, теолоґ, правник, художній критик, музичний критик, бібліотекар, поет, письменник-мандрівник, фізік, літератор, прозаїк-романіст, драматик, автобіограф, дипломат, державний діяч, універсальна людина, автор афоризмів, автор щоденника, мінералог, зоолог, теоретик мистецтва, адвокат, композитор, лібретист, писатель, візуальний митець, историк умѣня, екслібрист, рисувальник, аквареліст, print collector, колекціонер мистецтва, художник-гравер |
| Сфера | Анатомія, метеорология, ґеолоґія, фізіка |
| Жанр | лирика, драма, Трагедия |
| Горожанство | Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське |
| Уроджѣня | 28 авґуста 1749 |
| Упокоеня | 22 марца 1832 |
| Причина смерти | сердцьовый напад |
| Учительове | Адам Фридрих Эзер, Лодер, Христиан Иванович, Иоганн Швайгхойзер |
| Influenced by | Йоганн-Фрідріх Шиллер, Наполеон І, Гафіз, Йоганн Готфрид Гердер, Волтер, Карл Лінней, Вільям Шекспір, Бенедикт Спіноза, Оссіан |
| Родина | Гете |
| Отець | Иоганн Каспар Гёте |
| Мати | Катарина Элизабет Гёте |
| Брат, сестра | Корнелія Шлоссер |
| Дѣти | Август фон Гете |
| Язык творов | Нїмецькый |
| Magnum Opus | |
| Фауст, Страждання молодого Вертера, Годы учения Вильгельма Мейстера, Избирательное сродство, Прометей (вірш Гете), К теории цвета, Italian Journey, Западно-восточный диван, Еґмонт, Учень чаклуна, Вільшаний цар, Maxims and reflections of Goethe | |
VIAF:24602065; GND:118540238; LCCN:n79003362; FAST:29788; BNF:11905269k; BHS:74700; NLKR/NLC:jn19990002740; OL:OL13193A;
| |

Йоганн Волфґанґ фон Ґыте (нїм. Johann Wolfgang von Goethe; 28. авґуста 1749, Франкфурт над Моганом – 22. марця 1832, Ваймар) быв німецькый полігістор, поет, прозаїк, драматурґ, історик уміня тай умілецькый критик, правник и політик, біолоґ и ставитель.[1] Ун ся шыроко поважує за майвливового писателя по німецькы. Його роботы мали обсяжный влив на літературну, політичну тай філозофську думку в западнум світі уд 18. стороча доныні.[1] Ґыте писав трактаты за ботаніку, анатомію тай цвіт.
По успішному выданьови свого першого романа, „Смуток юного Вертера“ (1774), Ґыте в 1775. році ся перетягнув у Ваймар и прикапчав ся ид продуктивному інтелектуалному тай културному середовищу пуд патронатом герцожкы Анны Амалії Брунсквік-Волфенбіттелської, котроє сформовало ваймарськый класицизм. У 1782. році Ґыте быв посяченый у шляхту герцоґом Саксен-Ваймара, Карлом Авґустом. Ґыте участвовав у літературному кываньови Sturm und Drang („Буря тай натиск“). Бігом свойих першых десяти рокув у Ваймарі Ґыте став членом герцоґової секретної рады (1776–1785), быв у воєнных комісіях, назирав удкрытя сріберных шахт у Ілменау тай реалізовав шор адміністративных реформ в Єнському університеті. Ун ся дуклав и д планованьови ваймарського ботанічного парка тай удбудовы ваймарського замка.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.