Звычайна синиця

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звычайна синиця

Звычайна синиця (Parus major) є наша найвекша і найросшыренїша синиця. Спочатку преферовала листяны лїсы, але днесь жыє тыж в парках і загородах і барз добрї ся навчіла выужывати близкость людей в свій проспіх. Звычайна синиця є релатівно выразно фарбена. Мать жовтый брішок з поздовжнов чорнов смужков, чорнов чапочков і чорне лемоване лице. Мать вшелиякы голосовы проявы а є цїлком добрым імітатором головів другых видів. В лїтї ся жывить хробаками, але в зимі мусить перейти на насїня з высокым обсягом туку, котры ся часто находять на кормитках (найлїпше сонячніця) і годны про них прилетїти аж на людьску руку. Дале ради конзумують різны шмалцї (напр. шмалець із скота) і в Анґліцьку ся прославили синицї тым, же ся навчіли кловати алумініовы верьшкы фляшок молока і дзёбати сметани під ним.

Еколоґія[едітовати | едітовати жрідло]

Звычайна синиця мать палеарктічне росшырїня (Европа, Азія і сервер Африкы) а дїлиме єй на три ґрупы підвидів (цїлком дас 20 підвидів). Наша звычайна синиця европска (P. major major) обывать векшыну Европы і западну Сібірь. Особливо выглядавать листяны лїсы, але обявує ся і в шпильковых. Часто ся находить піля людьского обыстя в загородах, парках, садах ітд.

Файл:Kjøttmeisegґ.jpg
Гнїздо з яєчками в гнїздовій будцї

Природне гнїздїня є в дутинах стромів, дуже часто обывають будькы, але суть барже приспособливы а годен їх найтит в дрывах, желїзных рулках, дутинах стїн, старых гнїздах сорок, але ай в земных дїрях. Гнїздо будують лем саміцї а пак до нёго зношають коло десять яєць. Яєчка важать дас 1,6 ґ а суть червенобуро точкованы на білім підкладї. На яйцях сидить лем самічка, яку самець кормить. Довжа сиджиня є 12–16 днїв, пак родічі 14–23 днїв кормлять молодята на гнїздї а далщых 8–14 днїв суть молодята кормлены по выведжіню з гнїзда. Звычайны синицї часто гнїздять двараз в єдній сезонї. Молодята оставають з родічами і через зиму а іщі в першім роцї жывота поглавно дозрївають. Найвысшый зазначеный вік быв асі 15 років.

Через лїто ся жывить переважно стравов з жывых творів. Головну часть творять хробакы в різных вывоёвых штадіях. На осїнь а в зимі выглядавають олїёвы насїня сонячницї, бука, орїхы а даколи і насїня грабу. Може і оскіповати дужинаты плоды деревистых рослин, квітя або листя. Молодята суть кормлены переважно гусеніцями (ай через 80 %), павуками а різныма ларвами хробаків. Про свої молодята часто зоженуть 500 кусів гусеніць денно, чім дуже успішно реґулують росшырїня шкодцїв. Страву зберають на конарях стромів і кряків, на земли а выїмково єй їмають при лїтаню.

Звычайна синиця є переважно сталый ці перелїтавый вид, часть популації орґанізує курты стягованя. З Польска, Україны а Нїмецька прилїтають на зиму до Чех, дакотры чеськы зясь одлїтають дале на юг.

Опис[едітовати | едітовати жрідло]

Звычайна синиця

Звычайна синиця є велика асі як воробель, але щіглкиша. Є то наша найвекша синиця, є 14 цм довга а важыть 20 ґ. Голову мать чорну, лем лиця і приуша суть білы. Чорна фарба продовжує і на грудь і зужує ся до чорной смужкы, як ся тягне через бріх (у саміць є тота смужка тонша і менше выразна). Хырбет є жовткавый аж зеленый, бріх жовтый, гудзіця а зверьхнї кровкы хвоста синёсивы, крыла суть тмаво синёсивы з невыразнов білов смугов. Дзёбак є міцный, кужелёвый а чорный. Молоды птахы суть блядшы а лиця мають жовткавы, дзёбак буросивый.

Лїтать вовнками і релатівно фрышно. Голос мать промінливый.

Звычайна синиця

Награвка з голосом

Мате проблем пустити авдіо? Посмотьте поміч

Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

Екстерны одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Sýkora koňadra на чеській Вікіпедії.