Воробель

Воробель
	Самець
	Саміця
Ступінь огрожіня
	; Найменше знепокоївый (IUCN 3.1)
Біолоґічна класіфікація
царьство:	Animalia
тіп:	Chordata
клас:	Aves
ряд:	Passeriformes
родина:	Passeridae
род:	Passer
вид:	P. domesticus
Бінарна назва
	Passer domesticus; Лінней, 1758

Воробель, тыж воробець (лат. Passer domesticus) — малый представитель родины вороблёвых ай найросшыренїшый жыючій птах на світї^[1]^[2], находячій ся на великій теріторії Евразії і умело высадженый в Америцї, субсагарьскій Африцї, Австралії і на Новім Зеландї. Правдоподобно походить з Малой Азії або Арабского півострова а до Европы ся дістав уж перед тісяч роками^[3]^[1]. Тыж як кос ся ай воробель вынятково приспособив про жывот в містах і днесь то є тіпічный жытель областей обываных чоловіком, котрый му забезпечує скрышы і страву.

Опис

Довжка тїла: 14-15 цм, Роспятя крыл: 21 цм.

Воробель ся здалека явить як релатівно невыразный завалистый птах, але при близшім поглядї, окремо пак на самцїв, іде о пестро фаребного птаха. Мать куртый дзёбак, релатівно довгы крыла і куртый хвіст. Міджі обомі поглавями є очівісно вывинутый сексуалный діморфізм. Самець мать брудно сиву бріхову часть тїла, верьню часть буру в різных фаребных надыхах з чорныма фляками і єднов векшов білов в уровни горла. Од саміцї го розознаме тыж дякуючі чорному фляку на горлї і чорній змужцї на горлї. Саміцї суть менше выразны, сивобуры, зверьха тмавшы. Молоды птахы суть фарбов такы самы як саміця. В лїтї мають обі поглавя модрочорный дзёбак і буры ногы, в зимі пак дзёбак жовткасто бурый. Можеме сі го даколи сплести з меншым і щіглишым мазуриком, якый але мать ґаштаново буру чапочку і чорный фляк на лицях.

Хованя

Воробель є сталый вид. Цїлорочно жыє в чісленых, велётаз і дакількосточленных ґрупах. Дорослы птахы ся жывлять передовшыткым рослиннов стравов, нагодно і кормлїнём про худобу або одпадками з домашности, молодята кормить дрібныма мушками ці хробачками.

Озывать ся шыроков шкалов щебетавых звуків. Самець в часї токаня выдавать ряд довгых тонів як „чілп чеф чілп“, в часї гнїздїня ся часто озывають довгым „чурр“.

Шторік мать 2 аж 4 зношкы. Гнїздо будує найчастїше під рыньвами, в пуклинах стїн або в скалах, в густых попинавых рослинах на хыжах, на даховых грядах, під даховов крытинов, в кряках, обчас і в конарях стромів. Гнїзда суть векшынов неуправены і збудованы з конариків і постелены травов або пірём. Выїмку творять лем гнїзда на стромах і кряках, котры вызерають кус красше.

Часто є барз аґресівный і змоцнює ся гнїзд другых видів птахів. І свої гнїзда усиловно боронить. Од мая до авґуста кладе 5-6 чорно флякастых синёбілых або блядо зеленых яєць з розмірами 23×15 мм. На яйцях сидять обоми родічі по добу 13-14 днїв а молодята опущають гнїздо по 17 днях жывота.