Гута (Ужгородьскый район)
Гу́та авадь Ґу́та (мад. Unghuta) (укр. Гута) — село у Ужгородьскӯм районови, Закарпатьской области, Украйины.
| село України
Гута
| |||||||||||||||
| |||||||||||||||
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Село не споминать ся у урбаріалному описі уд 1631 року. Гута, очевидно, взникла близко середины XVII стороча. Основателёма села были переселенці, майстры из уготовленя скла, якых у тот час называли гутниками.
За урбаріалным описом 1691 року у Гуті обраховато 7 опшарь склоробӯв, які зараховано до желярьскых. У 1715—1720 роках село изпустіло.
У другӯв половині XVIII стороча село было заселено новыми русиньскыми переселенцями.
Колись же село было центром уробництва скла, дрывляного угле, заготовлі хащі, а потӯм — постачалником овоцины ци не на вись Советьскый Союз. За урбаріалным описом 1691 року у Гуті обраховано 7 опшарь склоробӯв. Скло уплавляли из піску, котрый добывали туй же. Иппен технолоґія уробництва умагала мати поташ, якый робили из деревной золы. Того рубку хащі и чиненя дрывляного угле иппен довгый час были супутньыми, а потӯм и самостойными промыслами у сю̄в містности.
Ныні за «склянчаноє» прошлоє села свідчить лише назва. До речі, не одна. Поселення, яке сьогодні є цілісною адміністративною одиницею, історично складалося з трьох географічних хуторів-осередків: Середньої Гути, Сухої Гути та… Скляної Гути. Ці назви місцеві мешканці використовують й сьогодні. Щоправда, Скляна Гута — найдавніша частина поселення — вже не існує. Там, де вона розташовувалася, зараз стоїть прикордонна застава. Від центральної вулиці до неї — близько кілометра. через Суху Гуту была проложена узкоколійка, нею ліс доправляли до Ужгорода, а потім і далі — за гатар. Паровоз, якый возив деревину, місцеві мешканці называли ласкаво — Пітіко.
Село славилося черишнями. «Злата Гута» — так колись называли населеный пункт за превелику урожайнӯсть и за то, што туй вшытко росло, усё принималося. у селі є два храмы — старый римо-католицькый и новый православный. Нову цирьков пару рокӯв типирь учинили на місті бывшой советьской… бані. Ищи єдна интересна сакрална памнятка є на Сухӯв Гуті — там сохранилася давня дзвӯнниця из угравірованыв датов — 1807 рӯк.
Обывательство
[едітовати | едітовати жрідло]У селі на 2001 рӯк живе 282 людий, из них:
Словены — 3,86%
Русы — 3,51%
Туристичны міста
[едітовати | едітовати жрідло]• центр уробництва скла.
• через Суху Гуту была проложена узкоколійка, нив дрыва доправляли до Ужгорода, а потӯм и дале — за гатар. Паровоз, якый возыв дрыва, містні люди называли ласкаво — Пітіко.
• старый римо-католицькый храм.
• давня дзвӯнниця из угравірованыв датов — 1807 рӯк.
Удкликованя
[едітовати | едітовати жрідло]Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладі статі Гута (Ужгородський район) на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).