Гавриил Костельник

Гавриил Костельник
	Ґабор Костелник Гомзов
Чинность	священик, писатель, филозоф, педагог, сполоченскый дѣятель украинской ориентации
Уроджѣня	юна 15., 1886
Мѣсто роджѣня	Руски Керестур, Австро-Мадярщина
Упокоеня	септембра 20., 1948 (62 р.)
Мѣсто смерти	Львов, УССР
Причина смерти	застрѣленый
Мѣсто_погребу	Лычаковскый теметов, Львов
	***

Гавриил Костельник, *15. юн 1886, Руски Керестур, Австро-Мадярщина (днесь Сербия) – †20. септембер 1948, Львов, УССР — священик, педагог, писатель, филозоф, закладатель литературы и литературного языка Русинох Сербии, сполоченскый дѣятель украинской ориентации.^[2]

Биография

Походжѣня

Походив з родины посередного достатку. Его отець, Федор быв честованый сельскый газда, а в роках 1895–1919 быв членом сельской управы Руского Керестура, мати — Анна, родж. Макаи. Быв лем едным дѣтваком, котрого дали выучити ся, братя Михал и Янко ай сестры Мария, Юла и Гелена зостали газдовати в селѣ.^[3]

Штудии

Закладну школу абсолвовав в родном селѣ (1892–1898), гимназию — в Хорватии во Винковцях (1898–1900) и Загребѣ (1900–1906).^[3]^[4] Од року 1906 зачав штудовати теологию на Загребской универзитѣ, де его наданя замерьковав декан теологичной факулты Дионизий Няради и послав го на далшы штудии до Львовской духовной семинарии (1907–1911). Закончив теологичны штудии на Фрибургской универзитѣ в Швайцу (1911–1913), де зыскав ступень доктора Ph.D. з теологии и права зоз роботов De principiis cognitionis fundamentalibus (О закладных принципах познаня, 1913).^[3]^[4]

Родина

Перед высвячѣньом в року 1913 заклав родину з Елеоноров Зарѣцков (1891–1982), дѣвков директора Руской гимназии в Перемышлю, и в той родинѣ им ся уродили пятеро дѣти: Святослава (1914–1920), Ириней (1916), Богдан (1921–1941), Зенон (1924) и Христина (1925).^[3]

Переход до украинчины

По одходѣ до Львова зачав усиловно ся учити украинскый язык^[5] и векшину своих религийных, филозофичных и публицистичных робот одтогды писав по украинскы. Причины свого одхода до Львова и писаня по украинскы Г. Костельник пояснив так:

„

Гимназию в Загребѣ-м выходив и годен ем быв писати по хорватскы, ци бачванско-срѣмскым диалектом. Хорваты (тогды ещи Югославия не была) — малый и убогый народець. А писати лем бачванско-срѣмскым диалектом — се писати про 25 000 прощавы. Про мою душу того было помало! Я тужив стати ся универзитным професором филозофии, жебы ширити новы, але нереволучны, неатеистичны, несоциалистичны позрѣня. Якы конкретно мали быти, тото-м ещи не знав, але ем перечував, же штось таке я свѣтови дам. Кебы-м быв зостав в Хорватии, та мусѣв бых писати по хорватскы. Хоть ем ся чув наполы Хорват, зато лем волѣв бых писати моему руському народу (назву Украинець тогды у нас ещи не чути было.)

”

Оригиналукр.

„Я гімназію скінчив у Загребі, і міг писати або по-хорватському, або в бачвансько-сримским діалекті. Хорвати (тоді ще не було Югославії) — малий і убогий народець. А писати тільки в бачвансько-сримским діалекті — це означало писати для 25 000 селюхів. І одне і друге було замалим полем для моєї душі! Моєю мрією було стати професором університету, і то професором філософії, як предмету, щоб „проповідувати" нові, одначе „нереволюційні" (неатеїстичні, несоціалістичні і т. д.) погляди. Які це мали бути погляди в подробицях, я тоді ще того не знав, тільки прочував, що щось таке я світові дам. Але якби я лишився в Хорватії, то я мусів би писати по-хорватському. Хоч я почувався напів хорватом, всетаки я волів би був писати для мого „руського" народу (назва „українець" тоді в нас ще й відома не була)"

Г. Костельник, цит. подля о. О. Гирника

Священича и сполоченска чинность

Во Львовѣ прожив до конця свого живота. Од року 1920 быв професором на грекокатолицкой семинарии, а пак и богословской академии, редаговав религийный часопис Нива.^[2] Выступовав з острыма антиболшевицкыма публикациями, але тыж з критиков политикы Ватикана, Брестской и Унгварской унии, зашто утратив пост редактора Нивы и професора академии. а совѣтскы безпековы органы выбрали го на роль лидера руху Гет од Ватикана.^[5] Г. Костельник заграв ключову роль в «самороспуску» грекокатолицкой Церкви на львовском Соборѣ, перейшов на православие и закликав иншых священикох перейти тыж (1946), зашто украинскы националисты выголосили го за зрадника.^[2]

Загадка смерти

20. септембра 1948, як закончив Божу службу, а ишов домов, што было недалеко од церквы, на гарадичох своей хижы, быв застрѣленый непознатым чоловѣком. Забивця такой учинив самогубство, а его особа не была опознана. Основны верзии суть тоты:

«Забитый украинскыма илегалцями» (Кубийович),^[6] або «националистичныма екстремистами» (совѣтскы идеологы).^[2]
«Забитый агентом Ватикана».^[7]
Забитый совѣтсков безпеков, як уже выхоснованый выконаватель (западны експерты).^[2]

Интересны факты

Граматика бачваньско-рускей бешеди (1923)

В року 1904 Гавриил Костельник став ся автором первой книгы, выданой в Галичинѣ в днешном литературном языку войводинскых Русинох: была то поетична зберька З мойого валала / Идилски венєц,^[8] а сам автор ся еще тогды писав Ґабор Костелник Гомзов.^[2]
Гавриил Костельник быв тыж первым кодификатором днешного литературного языка войводинскых Русинох: в року 1923 в Срѣмскых Карловцях выдав Граматику бачваньско-рускей бешеди, де подав основны лексичны, фонетичны и граматичны (морфология и синтаксис) нормы ай основы словотворбы.^[9]

Жерела и одказы

о. Олег Гирник: Забути ювилей познатого чловека //Русин 2006, ч. 5, сс. 11–13.
Олександр Дуліченко, Павло Роберт Маґочій: Костельник Гавриїл //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 363–365
Р. М. Конь: КОСТЕЛЬНИК // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2015. — Т. XXXVIII : «Коринф — Крискентия». — С. 290–296. — 752 с. ISBN 978-5-89572-029-5 Одчитане 2021-06-13русс.
Олег Петрук (30.03.2021). Отець Гавриїл Костельник і псевдособор 1946 року: пасіонарій чи колаборант. Zbruč. https://zbruc.eu/node/104244. [перевірено 2021-06-12]. укр.
Рубльова Н. С.: КОСТЕЛЬНИК Гавриїл Теодорович // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон – Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2008. — 568 с.: іл. Одчитане: 2021-06-13укр.
Михайло Фейса (9. новембра 2013). 90 РОКИ ПЕРШЕЙ РУСКЕЙ ҐРАМАТИКИ. Rusyns in Pannonia. https://rdsa.tripod.com/90rokigramatiki.htm#startne. [перевірено 2021-06-13].
(prudens). Protopresbiter ( Archdeacon ), Dr. Phil. HAVRIIL KOSTELNIK (1886-1948). Rusyns in Pannonia. https://rdsa.tripod.com/biografeng.html#gabor. [перевірено 2021-06-13]. англ.

Референции

↑ https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Headstone_on_the_grave_of_Havryil_Kostelnyk_at_the_Lychakiv_Cemetery_in_Lviv.jpg
1 2 3 4 5 6 Олександр Дуліченко, Павло Роберт Маґочій
1 2 3 4 (prudens)
1 2 Р. М. Конь
1 2 Рубльова Н. С.
↑ В. Кубийович Енциклопедія українознавства. Словникова частина 3. Paris – New York: Вид-во «Молоде Життя», 1959 укр. с. 1147
↑ Кудрицкий А. В. и др. (ред.): Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М. П. Бажана. К., 1988. Том 2. ISBN 5-88500-002-6русс. с. 151
↑ З мойого валала
↑ Михайло Фейса

[1] ttps://commons.wikimedia.org/wiki/File:Headstone_on_the_grave_of_Havryil_Kostelnyk_at_the_Lychakiv_Cemetery_in_Lviv.jpg

[Dulicenko-Magocsi-2] 1 2 3 4 5 6 Олександр Дуліченко, Павло Роберт Маґочій

[prudens-3] 1 2 3 4 (prudens)

[Koň-4] 1 2 Р. М. Конь

[Rublova-5] 1 2 Рубльова Н. С.

[6] В. Кубийович Енциклопедія українознавства. Словникова частина 3. Paris – New York: Вид-во «Молоде Життя», 1959 укр. с. 1147

[7] Кудрицкий А. В. и др. (ред.): Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М. П. Бажана. К., 1988. Том 2. ISBN 5-88500-002-6русс. с. 151

[8] З мойого валала

[9] Михайло Фейса

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]