Бігуны
Бігуны́ авадь стра́нникы (рус. Бегуны) (урл. Беґуны) — єдно из безпопӯвськых напрямлінь старообрядчества, розпостранені и по ныні на Уралі і в районі Ярославльской і Костромськой области РФ.
| Бігуны | |
|---|---|
| Є єдным из | сектантство |
| Віросповідання або світогляд | Безпопівщина, старообрядництво |
| Держава | Російска імперія |
| Описано в | Большая советская энциклопедия, 1926—1947, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона |
У разных областях Росії называлися пудпадиментниками, ґлобешникома, смоляковцями авадь скрытниками.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Основаня
У 1766 році основало ся странничеськоє зъединеня у безпоповствови.
Причинов зачатку их шыріня было змнякчіня політикы по удношіню ид Старовірам.
Бігуны щитали ош невозможно сохранити истинну Христову Цирьков, позад контактӯв из "Антіхристовым" світом, і ож мусай ся прятати і "крыти" уд Антіхристовых властий.
Такых догадок ся придержовав и знамый старовір Андріян. Судьба первых Бігунӯв не знама.
Ідеї их розвив да-ко Евфімій, родом из Переяславля-Захащовского.
Вайновый дезертір и старовір послав Московськым Філіповцям "39 звідань" просячи уд них удповіді на реліґіозны темы. Удповіді не было, і Евфімій начав дійствовати без их помочи.
«Звірі Апокаліпсиса, писав Евфімій, — єсть царьска власть, ікона му — власть гражданьска, тіло му — власть духовна».
По-факту уто значило ош для "истинных" Християн убсталося лиш удказатися уд всёго матеріалного і т.д же бы спастися уд "страшного суда́",
«не пространный, еже о доме, о жене, о чадах, о торгах, о стяжаниях попечение имети», а «тесный и прискорбный, еже не имети ни града, ни села, ни дома». Треба войти у во̄йну из "Антіхристом" айбо удкрыто не мож, ай «достоит таитися и бегати».
Треба пӯрвати всё зъединеное из Антіхристом: запись у ревізию, плачіня налогӯв, вайновой службы, паспорта і присягы.
Всі ко хо̄тів ся присоєдинити ид Странникам мав приняти́ новоє крещіня.
Прячучися раз у хащах Галича і Переяславля, Евфімій переписовав книгы, писав Іконы і изкладав вірші.
У 1792 році Евфімій уме́р.
У 1930 році Советы розгромили Даниловськый Центр Бігунӯв, но часточно они ся і по ныні сохранили.
У тот же час появилося звіданя за брак.
Шыріня
Не никавучи на малу численность ареал Бігунӯв быв уд Санкт-Петербурґа до Глыбокой Сибірі, позад подвижного способа живота.
На кӯниць XX сторочча Бігунӯв было мало, они не признавали церковной власти і управы, живучи малыми ґрупами у глухоманёх Сибірі і на Севері Урала.
У художестві
[едітовати | едітовати жрідло]Єден из главных герою̄в новеллы "Странник" Леополда Фон Заґер-Мазоха быв Бігуном.
У романови Федора Достоєвського "Преступление и Наказание" Порфірій Петрович упоминать ош робочый Микула «Не просто раскольник, а прямо таки сектант, в роду бегуны бывали».
У пъесі Максима Гӯркого "На Дне" Лука совітує Сатінови «к бегунам идти».
Удкликованя
[едітовати | едітовати жрідло]Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Бегуны на Російськӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).