Придавникы

Придавникы (тыж адъєктíвы, з лат. nomen adiectivum < adiectum „тото, што лежыть піля“) суть повнозначны змінны части речі, котры передають властности або одношіня назывників. У языках, якы розлишують роды, ся назывникы справила згодують з родом назывника, котрый розвивають.

Ступнёваня придавників

Придавникы годен ступнёвати у трёх ступнях:

• Основный ступінь (позітів) – выходжа форма порівнаня, котра ся рівнать формі номінатіву (Павло є высокый);
• Высшый ступінь (компаратів), або другый ступінь (Павло є высшый як Петро);
• Найвысшый ступінь (суперлатів), або третїй ступінь (Павло є найвысшый з класы).

Основный ступінь (позітів) не означать порівнаня, але є важный зато, бо лем в порівнаню з ним ся можуть реалізовати формы компаратіву і суперлатіву.

Высшый ступінь (компаратів) ся творить суфіксами -ш або -іш + флексія позітіву:

1. Суфікс -ш- ся хоснує главно при недерівованых (неодводженых) адъєктівах, котрых основа ся кончіть на єден согласный і тогды, кедь суфіксы -к-, -ок-, -ек-, -г-, выпадають, напр.: лег/к/ый - лег-ш-ый, глуб/ок/ый - глуб-ш-ый, дал/ек/ый - дал-ш-ый, дов/г/ый - дов-ш-ый і т. д. Далшы приклады: богатый - богат-шый, молодый - молодшый, слабый - слабшый і т. д. Але і на ґрупу (споїня) согласных -рд-, -рт-: твердый - твердшый, куртый - куртшый і т. п.
2. Суфікс - іш- ся хоснує:

а) главні тогды, кедь ся основа кончіть на ґрупу согласных (збіг согласных) з посліднім (фіналным) л, н, р, т, напр.: вірный - вірнїшый, давный - давнїшый, міцный - міцнїшый, мудрый - мудрїшый, світлый - світлїшый, спокійнїшый, теплїшый і т. д.;

б) в дерівованых (одводженых) адъєктівах тіпу вчаснїшый, отворенїшый;

в) в придавниках, де ся основа кончіть на ж, ч, напр.: свіжый - свіжішый, пекучій - пекучішый, колячій - колячішый...

Найвысшый ступінь/суперлатів - ся творить припоїнём префіксу най- к формі компаратіву: наймолодшый, найвысшый, найкуртшый, найкомунікатів-нёшый, найспокійнішый і т. д.

Суперлатівна форма ся може зосилёвати частков як, напр.: якнайтуншый, якнайгіршый. Такы формы означуєме в языку терміном елатів, што є высшый ступінь од суперлатіву. Елатів мож утворити ай од формы позітіву за помочі префікса пре-, напр.: предобрый, премілый, прелюбезный, прекрасный.... Елатів не можеме утворити од ушыткых адъєктівів, лем од дакотрых. Форму елатіву находиме напр. у приповідках в такых сінтаксічных конштрукціях як: дітвак быв добрый-предобрый; стрітив мудрого-премудрого чоловіка.

Максімалный прояв якости означать частка як- на початку суперлатіва: якнайуспішнїшый, якнайкрасшый, префікс пре- приданый на початок суперлатіва выражать максімалну ознаку: пренайблаженїша і префікс пре- на початку основной формы творить форму найвысшого ступня штілово зафарблену: прекрасный, превеликый.

В русиньскім языку ся стрічаме і зо суплетівныма формами творіня ком-паратіву і суперлатіву, напр.: великый - бівшый (або векшый); добрый - ліпшый, злый - гіршый; малый - меншый і под.

Од адъєктівів з так званов абсолутнов якостёв ся формы компаратіву і су-перлатіву не творять, напр.: босый, глухый, голый, лысый, мертвый, порожній, сліпый, хромый - они означають незмінный признак.

Нереґуларне ступнёваня придавника добрый у дакотрых языках

• русиньскый: добрый - лїпшый - найлїпшый
• анґліцькый: good - better - the best
• нїмецькый: gut - besser - am besten
• російскый: хороший - лучший - самый лучший
• латиньскый: bonus - melior - optimus

Придавникы в русиньскім языку

Придавникы в русиньскім языку дїлиме на:

а) якостны (квалітатівны) і б) односны (релатівны). В рамках односных придавників ся выділюють:

в) присвойны (посесівны) адъєктівы, котры выражають присвойность (приналежность) якогось предмета конкретній особі або рідше звірятю ці предмету.

Якостны придавникы указують на такый признак предметів, котрый може выражати розлічный ступінь якости (квалітатівности) предметів, напр.: высокый - высшый - найвысшый, куртый, ясный, теплый, смачный, зеленый, веселый і т. п. Лексічне значіня якостных придавників є різнороде. Они означають фарбу (фіаловый), просторовы понятя (высокый), властности і якости предметів (солодкый, соленый), поваговы признакы (веселый, злый), тїлесны якости людей або звірят (глухый, молодый) і т. д. Якостны придавникы мають свої лексіко-ґраматічны особитости, котры їх выдїлюють спомеджі односных і присвойных. Назвеме лем главну з них - схопность творїня ступнів порівнаня, т. зн. схопность їх ступнёваня.

Односны придавникы суть такы, котры означають признак не прямо, але через одношіня к другому предмету, яву або дїяню. Они означають одношіня: к особі (дїтьский сміх, людьска слабость), к предмету (сливковый леквар, черешнёва кістка, доджова квапка), указують на матеріал (гадвабне хустя, папірёвый обал), одношіня к звіряти (кіньска грива, песя лаба), одношіня к місту находжіня (сільскый уряд, лісны звірята), к часу діяня (марцовы морозы, вчерашнїй концерт), означають назначіня/урчіня предмету (штудентьскый інтернат, танечна сала) і т. п. Признак, выраженый односныма адъєктівами, є предмету все єднако властный, не має можность ся проявляти у векшій або меншій мірї, зато тоты адъєктівы не творять формы порівнаня, не ступнюють ся. Вшыткы односны адъєктівы мають дерівовану т. є. одводжену основу, одводжують ся (творять ся) од субстантівів. Зато можуть мати сінонімічны формы з непрямыма падами субстантівів, напр.: деревяный стіл - стіл із дерева, пуляче мнясо - мнясо з пулькы, качача печунка - печунка з качкы, баюсатый дїдо - дїдо з баюсами і т. д. Даколи можуть односны адъєктівы переходити к якостным, а то в переноснім значіню, напр.: желїзны нервы, златый чоловік, камяне сердце, мачаче злато і т. д.

Присвойны адъєктівы мають властну словотворчу форму і означають признак приналежности особі або звіряти, напр.: няньків калап, мамина блузка, кізє молоко, Шафранків образ, сестрин муж, дївчина коса, псяча (песя, пся) будка, маччин хвіст і т. п. Присвойны адъєктівы, як і односны, не творять ступні порівнаня (не ступнюють ся). Їх семантічнов особитостёв є факт, же указують на індівідуалну приналежность. Не можуть ся творити од вшыткых субстантівів, лем од тых, котрым мож привластнити даякый предмет. Одповідають на вопросы: чій?, чія?, чіє?, чії? Твориме їх од жывых назывників суфіксами -ів, -ова, -ове; -ин/-ін, -а, -е; -ій, -скый, напр.: братів, -ова, -ове; сестрин, -а, -е; вовчій, -а, -е; сабіновскый, -а, -е; рокытівскый, -а, -е і т. д.

Дакотры придавникы суть утворены з часослов (біжати - біжачій), з придавників ся можуть творити присловникы (быстрый - быстро) або назывникы (фаребный - фаребность).

Література

• Василь Ябур, Анна Плїшкова. Русиньскый язык про 1. - 4. класу середнїх школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка — 1. — Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2007. — С. 65 - 68. — 288 с. — ISBN 978-80-88769-77-4.
• Плішкова А., Копорова К., Ябур В.. Русиньскый язык. Комплексный опис языковой сістемы в контексті кодіфікації — Пряшів: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2019. — С. 137 - 142. — 476 с. — (Acta Universitatis Prešoviensis. Monografia (AUP)). — ISBN 978-80-555-2243-2.

Референції

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Přídavné jméno на чеській Вікіпедії.