Анґліцькый язык
| Анґліцькый язык | ||
|---|---|---|
| English, English language | ||
| Высловность | /ˈɪŋɡlɪʃ/[1] | |
| Говорить ся ним в | (ник. май долув) | |
| Цалково говорцїв | Як материнськый язык: 309–400 міліонув Як другый язык: 199–1,400 міліонув[2][3] Ворохом: 500 млн–1.8 млрд[4][3] | |
| Класіфікація | 3 (межи материнськыма языками)[5] У общому: 1 вадь 2[6] | |
| Языкова родина | Індоевропські
| |
| Писмо | Латинськый алфавіт (Анґліцькый варіант) | |
| Офіціалный статус | ||
| Урядный язык в | 59 країны[7]
| |
| Реґулованый | Не є офіціална реґулація | |
| Языковы коды | ||
| ISO 639-1 | en | |
| ISO 639-2 | eng | |
| ISO 639-3 | eng | |
.svg) | ||
Анґлі́цькый, анґлі́йськый язы́к (анґл. English, English language) є западноґерманськый язык, котрый постав у раннюй середньовічнуй Анґлії и наднесь є ґлобалнов лінґвов франков, третьым майпошыреным материнськым языком, головно вдяку світовому вливови Британської імперії, а пак Здружіня Націй тай Споєных штатув Америкы. Анґліцькый є майученым у світі другым языком и за другый язык го має булше людий як за материнськый.[8]
Анґліцькый язык є офіційным авадь єдным из офіційных языкув у 57 суверенных державах тай 30 зависимых територіях. Анґліцькый є єдным из шести офіційных языкув Орґанізації Споєных Націй, єдным из 24 офіційных языкув Европської унії и активно ся хоснує у многых другых межинародных и реґіоналных орґанізаціях. Анґліцька бесіда є де факто лінґвов франков дипломації, наукы, технолоґії, межинародної торговлі, туризма, авіації, розважалної індустрії тай інтернета.[9] Каталоґ світовых языкув Ethnologue шацовав, ож на 2021. рук у світі было булш ги 1.4 міліарда хосновачув анґліцького.[8]
Староанґліцька бесіда ся появила з ґрупы западноґерманськых діалектув, котрыма приказовали анґлосаксоны. Ранні писані памняткы хосновали на письмо руны (футарк), а пак алфавіт на основі латинського про май довгі тексты. Пузньостароанґліцькый позычив часть ґраматикы тай основної лексикы из сіверноґерманського староскандінавського языка.[10][11][12] У высокому середньовічу анґліцькый алфавіт повнустю замінив рунічный, а пуд норманськов властьов ся зачав період середньоанґліцького языка, котрый ся характеризує читавым вливом французькых діалектув и латины на лексику.[13] Переход уд середньоанґліцького періода ид сучасному сохтує ся марковати Великым изсувом голосных. Хоть у сучаснуй анґліцькуй бесіді позычкы з латинського и другых романськых языкув чинят велику часть лексикы, анґліцькый має ґерманську ґраматику, фонолоґію тай основу кажджоденного лексикона.
Анґліцькый екзістує у діалектному контінуумі из скотсом; кроме того майбулше подабавут на нього нижньосаксонськый и фризькый.
Анґліцькый язык є плуріцентричный, што значит, ож ун має дакулько кодифікованых стандартных верзій и не є єдної націоналної власти, котра бы реґуловала стандарт хоснованя бесіды про вшыткых.[14][15][16][17]
Класифікація
[едітовати | едітовати жрідло]
Анґліцькый язык є членом індоевропської языкової файты, ґерманської ґрупы, западноґерманської голузкы.[18] Має ворошні характеристикы: наприклад, діленя часослув (вербув) на силный и слабый клас, хоснованя модалных часослув тай звукові зміны праіндоевропськых приголосных подля законув Ґрімма тай Вернера — з німецькым, нідерландськым и шведськым языками позад ворошного походжіня уд єдного праязыка знамого ги праґерманськый.[19]
Література
[едітовати | едітовати жрідло]- Baugh, Albert C.; Cable, Thomas (2002). A History of the English Language (5th ed.). Longman. ISBN 978-0-13-015166-7. https://archive.org/details/historyofenglish02baug.
- Hogg, Richard M., ред. (1992). The Place of English in Germanic and Indo-European. Cambridge History of the English Language. I: The Beginnings to 1066. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-26474-7.
- Bammesberger, Alfred. The Place of English in Germanic and Indo-European. pp. 26–66. https://books.google.com/books?id=Y83EPUUWnQkC&pg=PA26.
- König, Ekkehard; van der Auwera, Johan, ред.s (1994). The Germanic Languages. Routledge Language Family Descriptions. Routledge. ISBN 978-0-415-28079-2. http://www.routledge.com/books/details/9780415280792/.
- Romaine, Suzanne, ред. (1999). Cambridge History of the English Language. IV: 1776–1997. Cambridge University Press. doi:10.1017/CHOL9780521264778.002. ISBN 978-0-521-26477-8.
- Svartvik, Jan; Leech, Geoffrey (2006). English: One Tongue, Many Voices. Palgrave Macmillan. ISBN 978-1-4039-1830-7. https://archive.org/details/englishonetongue0000svar.
- Trudgill, Peter; Hannah, Jean (2008). International English: A Guide to the Varieties of Standard English (5th ed.). London: Arnold. ISBN 978-0-340-97161-1. https://books.google.com/books?id=e8u8MR8MNaEC.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ "English, a. and n." The Oxford English Dictionary. 2nd ed. 1989. OED Online. Oxford University Press. 6 September 2007 http://dictionary.oed.com/cgi/entry/50075365
- ↑ Ник. Ethnologue (шацованя 1984); The Triumph of English, The Economist, 20. дец. 2001; Ethnologue (шацованя 1999); 20,000 Teaching Jobs (по English). Oxford Seminars. http://www.oxfordseminars.com/Tesol/Pages/Teach/teach_20000jobs.php. [перевірено 2007-02-18].;
- ↑ 3,0 3,1 Lecture 7: World-Wide English. EHistLing. http://www.ehistling-pub.meotod.de/01_lec06.php. [перевірено 2007-03-26].
- ↑ Ethnologue (шацованя 1999);
- ↑ Ethnologue, 2009
- ↑ Languages of the World (Charts), Comrie (1998), Weber (1997), and the Summer Institute for Linguistics (SIL) 1999 Ethnologue Survey. Available at The World's Most Widely Spoken Languages
- ↑ у США, Австралії і Нового Зеланда анґліцькый язык де факто/де юре офіціалный.
- ↑ 8,0 8,1 English у Ethnologue (26. выд., 2023)
- ↑ Chua, Amy (18 January 2022). "How the English Language Conquered the World". The New York Times. Archived from the original on 1 March 2022.
- ↑ Finkenstaedt, Thomas; Dieter Wolff (1973). Ordered profusion; studies in dictionaries and the English lexicon. C. Winter. ISBN 978-3-533-02253-4.
- ↑ Bammesberger, 1992, p. 30.
- ↑ Svartvik & Leech, 2006, p. 39.
- ↑ Burnley, David (1992). Lexis and Semantics. The Cambridge History of the English Language. pp. 409–499. doi:10.1017/chol9780521264754.006. ISBN 978-1-139-05553-6. "Latin and French each account for a little more than 28 per cent of the lexis recorded in the Shorter Oxford English Dictionary (Finkenstaedt & Wolff 1973)"
- ↑ Trudgill & Hannah, 2008, p. 2.
- ↑ Romaine, 1999.
- ↑ Baugh & Cable, 2002.
- ↑ Trudgill & Hannah, 2008, pp. 8–9.
- ↑ Bammesberger, 1992, pp. 29–30.
- ↑ König & van der Auwera, 1994.