Іван Петровцій
| Іван Петровцій | |
|---|---|
 | |
| Чинность | перекладатель, поет, прозаїк, писатель |
| Сфера | література, поезія, переклад |
| Горожанство | СССР, Україна |
| Уроджѣня | 22 мая 1945 Осой (Закарпатска область) |
| Упокоеня | 1 януара 2016 Ільниця |
| Ошкола | Ужгородска народна универзита (1973) |
| Награды | |
| Премія Александра Духновіча (1998) | |
| Язык творов | русиньскый , україньскый |
| http://petrovtsiy.jimdo.com/ | |
| VIAF:22150202137203110446, 121277958; LCCN:no2010087621; NLKR/NLC:js2017959555; GKG:/g/120ylmy1;
| |
Іван Петровцій (*24. мая 1945, Осій, Підкарпатьска Русь — †1. януара 2016, Ільниця, Закарпатьска область, Україна) — русиньскый поет, писатель з Підкарпатя.
Петровцій Іван ся родив у фамілії до совітив заможної чиляди. Сїм класів удходив в Осойови, дисятый - в Ілници, дале пак робив грузчиком, разноробочым, банясом у Краснодонї, шовфером, токарьом. У армії три з половков годы служив у Германії - в Дрезденї. У 1973 годї кінчив ся вчити на французького філолога в Ужгороцькому универзититї. Робив два годы вчитильом у ріднім селї Осою, пак быв новинарьом.
За комунізму писав в україньскім языку. Товмачив до україньского языка творы світовой літературы, головнї поезії. Быв членом „Спілки письменників України“ (скорше Совєтьского союза). З огляду на публічне презентованя ся за Русина быв з Общества україньскых писателїв вышмареный в роцї 2008.
Іван Петровцій є лауреатом премиї имени Дюлы Ійєша Мадярського Союза писательив (1994), премиї за лїпшу сатиру "Хытрый Петр" (1997), Меженародної премії за русинську літературу имени Александера Духновича (1998), Руської премиї (Швейцария, Австрия, Чехия, 2005) Русинськым интернет-уданьом “RUTHEN - GAZETA” признаный май лїпшым писатильом постсовіцького періода на Пидкарпацькив Руси.
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]По україньскы выдав:
- „Знак весни”, 1979,
- „Карпатське літо”, 1984,
- „Жовтень – осені свічадо”, 1988
- „Софійка і весна”, 1986
У сполувторстві з Валентинов Петровцій написав кримінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991).
- „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993
- „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996
- „Наші и нинаші спüванкы”, 1998
- „Битангüські спüванкы”, 2001
- „Послїднї спüванкы”, 2004
- „Cпüванкы”, 2006 р. – Друге выданя: 2015
- „Чом я пишу по русинськы”, 2015