Іван Петровцій

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Петровцій (*24. мая 1952, Осій, Підкарпатьска Русь — †1 януаря 2016, Ільниця, Закарпатьска область) - русиньскый поет, писатель з Підкарпатя. За комунізму писав в україньскім языку. Тлумачів до україньского языка творы світовой літературы, головнї поезії. Быв членом „Спілки письменників України“ (скорше Совєтьского союза). З огляду на публічне презентованя ся за Русина быв з Общества україньскых писателїв вышмареный в роцї 2008.

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

По україньскы выдав:

  • „Знак весни”, 1979,
  • „Карпатське літо”, 1984,
  • „Жовтень – осені свічадо”, 1988
  • „Софійка і весна”, 1986

У сполувторстві з Валентином Петровційом написав кримінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991).

В русиньскым языку:

  • „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993
  • „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996
  • „Наші и нинаші спüванкы”, 1998
  • „Битангüські спüванкы”, 2001
  • „Послїднї спüванкы”, 2004
  • „Cпüванкы”, 2006 р. – Друге выданя: 2015
  • „Чом я пишу по русинсыкы”, 2015

Література[едітовати | едітовати жрідло]