Іван Петровцій

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Петровцій (*24. мая 1945, Осій, Підкарпатьска Русь — †1 януаря 2016, Ільниця, Закарпатьска область) - русиньскый поет, писатель з Підкарпатя.

Петровцій Иван ся родив у фамилійи до совітuв заможної чиляди. Сїм класuв удходив в Осойи, дисятый - в Ілници, дале пак робив грузчиком, разноробочым, банясом у Краснодонї, шовфером, токарьом. У армійи три з половков годы служив у Германійи - в Дрезденї. У 1973 годї кuнчив ся вчити на французького філолога в Ужгороцькому универзититї. Робив два годы вчитильом у рuднuм селї Осойи, пак быв новинарьом.

За комунізму писав в україньскім языку. Тлумачів до україньского языка творы світовой літературы, головнї поезії. Быв членом „Спілки письменників України“ (скорше Совєтьского союза). З огляду на публічне презентованя ся за Русина быв з Общества україньскых писателїв вышмареный в роцї 2008.

Иван Петровцій є лауреатом премиї имени Дюлы Ійєша Мадярського Союза писательuв (1994), премиї за лїпшу сатиру "Хытрый Петр" (1997), Меженародної премії за русинську літературу имени Александера Духновича (1998), Руської премиї (Швейцария, Австрия, Чехия, 2005) Русинськым интернет-уданьом “RUTHEN - GAZETA” признаный май лїпшым писатильом постсовіцького періода на Пuдкарпацькuв Руси.

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

По україньскы выдав:

  • „Знак весни”, 1979,
  • „Карпатське літо”, 1984,
  • „Жовтень – осені свічадо”, 1988
  • „Софійка і весна”, 1986

У сполувторстві з Валентином Петровційом написав кримінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991).

В русиньскым языку:

  • „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993
  • „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996
  • „Наші и нинаші спüванкы”, 1998
  • „Битангüські спüванкы”, 2001
  • „Послїднї спüванкы”, 2004
  • „Cпüванкы”, 2006 р. – Друге выданя: 2015
  • „Чом я пишу по русинсыкы”, 2015

Література[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]