Євменій Сабов

Матеріал з Вікіпедія
Сімбол чеперушкы
Євменій Сабов
мад. Szabó Eumén

Евмений Иванов Сабов
Чинность писатель, католицький священник, публіціста, педагог, педагог, автор підручників
Сфера церковне служіння, творче і професіональне письмо, публіцістіка, політична діяльність, освіта
Уроджѣня октобра 1, 1859(1859-10-01)
Вербяж, Мадярске кральовство
Упокоеня новембра 3, 1934 (75 р.)
Севлюш, Подкарпатска Русь, Чехословакия
Ошкола Ужгородьска ґрекокатолицька учітельска семінарія (1877; 1881)Edit this on Wikidata
Членство Общество св. Василія Великого,
Общество Александра Духновича
VIAF:188549969; GND:1089508379; NLKR/NLC:js2014843676; GKG:/g/11x985xfr;

Євменій Сабов (мад. Szabó Eumén, *1. октобра 1859, Вербяж – †3. новембра 1934, Севлюш, теперь Виноградово) — русиньскый културный дїятель русиньской орьєнтації, ґрекокатолицькый священик, педаґоґ.[1][2]

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

Родина
Походив з русиньской родины, знамой своїма патріотічныма традіціями: ёго стрыко быв знамый педаґоґ Кіріл Сабов, хрестный отець – історік Іван Дулішковіч.[1][2]
Штудії
Штудовав на ґімназіях в Ужгородї, Мукачеві, Пряшові і Левочі. Пак закінчів Ужгородьску ґрекокатолицьку багословску семінарію (1877 – 1881). За священика высвяченый року 1885.[1]
Служба
Спочатку недовгій час служыв в Арданові, дале в роках 1887-98 быв менованый професором «руського» (русиньского) языка і літературы на Ужгородьскій ґімназії.[3][2]
В року 1898 з причины підломленого здоровля переселив ся до Севлюша, де аж до своёй смерти служыв священиком грекокатолицькой парафії, а од року 1917 и архідіаконом Уґочі.[4][5]

Найподробнїйше выклав біоґрафію Євменія Сабова его сочасник літературознатель Недзільскій, котрый обяснив велику ёго авториту меджи Русинами. Сабов ниґда не быв демаґоґом и радикалом, радовав ся найменшому русиньскому успіху и все розумів, же векшинова народность, Мадяре так исто усилуе ся ку свому културному розвою и мать на то право. При тому быв оптімістом, в найтяжшой добі упадка русиньской інтеліґенції без унылости и росчарованя віровав, же народностный дух, закладеный в глубинї народа, заставить інтеліґенцію вернути ся ку народностному животу.[5]

Граматика Евменія Сабова з русскым етимологичным правописом была схвалена мадярсков владов як офиціалный школный учебник, так исто было то и во вшиткых русинскых школах Пряшовского края... В медживойню быв Евменій Сабов найвплывнїйша постава русофилского табору в Подкарпатской Руси.[6]
Оригиналній текст
Граматика (і правопис російський етимологічний) (Євменія) Сабова були ухвалені угорським урядом для шкіл, граматика була теж урядовим підручником руської мови в усіх українських школах Пряшівщини... У міжвоєнні роки Сабов був найвпливовішою особою русофільського табору на Закарпатті.

Володимир Кубийович, Енциклопедія українознавства

Народностна робота[едітовати | едітовати жрідло]

Є. Сабов быв едным из закладателів и найактивнїйшых сполупрацівників ґазеты «Наука», дописователём «Карпаторусскаго Вѣстника» (Ужгород), америцкых выдань «Просвѣта» и «День». Дакоторы ёго статї печатали ся в ґазетѣ «Русскій Вѣстникъ» (Ужгород) и журналї «Карпатскій Свѣт» (Ужгород). Активно ся участнив в роботї Общества Св. Василія Великого, в организації выдавательства Уніо.[5]

В року 1923 быв выбраный на чоло Общества Александра Духновича, а в року 1926 — ёго дожывотным предсїдателём.[3]

Быв єден з першых, котрый декларовав самобытность Русинів од Русів ці Українцїв. По припоїню Підкарпатьской Руси к Чеськословеньску выступав проти дїйствованю україньскых еміґрантів в школах ці обществах. 1. юна 1930 быв на нёго учіненый атентат членом україньской орґанізації ОУН Ф. Тацинцём, в котрого резултатї быв Сабов тяжко раненый.[1][7]

Творчость[едітовати | едітовати жрідло]

Популарна граматика з року 1924

Написав популарны учебникы ґраматікы і історії Русинів. Ёго Христоматія была єдиным познанём старой русиньской літературы того часу.

  • Русская грамматика и читанка к изучению литературного языка угрорусских — 1890.
  • Христоматія церковно-славянских и угро-русскихъ литературныхъ памятниковъ — Ужгород, 1893.
  • Egyházi szláv nyelvtan — 1894.
  • Грамматика русскаго языка — 1924.
  • Очерки литературной деятельности и образования карпаторуссов — 1924.

Занимателны факты[едітовати | едітовати жрідло]

  • Крестным отцьом Евмения Сабова быв познатый историк Иван Дулишкович.[8]
  • Подля историка Ивана Попа, граматику Евмения Сабова з року 1924 написав не Сабов, але учитель из Мукачова, российскый политичный емигрант Александр Григорьев.[8]
  • Евмений Сабов писав и выдавав тыж и «простонародны» книжочкы: молитовник Ангел-хранитель (1891), брожуру Что за край Бразилія? (1897, про тых, котры ладили ся емигровати).[9]

Жрідла[едітовати | едітовати жрідло]

  • Данилюк Д. Д.: Сабов Євменій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. ISBN 978-966-00-1290-5. укр. С. 413.
  • Володимир Кубийович (ред.): Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. Т. 7, с. 2680.
  • Евгеній Недзѣльскій: Очеркъ карпаторусской литературы — Ужгородъ: Подкарпаторусскій Народопросвѣтительный Союзъ, 1932 — 292 c.
  • Иван Поп: Сабов Евмений. //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 рус. С. 334.
  • Іван Поп. Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury — Прага: Libri, 2008. — 1200 екз.. — ISBN 978-80-7277-370-1.
  • Іван Поп: Сабов Євменій. // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 673 – 674.
  • Хланта І. В.: Сабов Євменій Іванович (Є. Іванов) //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 289 – 290.

Одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Энциклопедия Подкарпатской Руси, с. 334.
  2. 2,0 2,1 2,2 2019: 160 років од народжіня і 85 рокiв од смерти Євменія Сабова.
  3. 3,0 3,1 Енциклопедія історії України, том 9, с. 413.
  4. Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury.
  5. 5,0 5,1 5,2 Недзѣльскій Е, сс. 258–263.
  6. Ту зазначиме, же иде о граматику з рока 1890, а тыж же Сабов ся експлицитно одокремляв не лем од украинскости, але и русскости. Далша его граматика (1924) так исто была прията за офиціалный учебник про школы уже в чехословацкой добі по резултатах школного плебисциту.
  7. Втрачений Ужгород: як у 1930 році студент стріляв у священика.
  8. 8,0 8,1 Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.
  9. Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття.