Перейти до вмісту

Сергей Ейзенштейн

Матеріал з Вікіпедія
Сергей Ейзенштейн
русс. Сергей Эйзенштейн латв. Sergejs Eizenšteins

Фото зо зачатку 1920. рр.
Чинность кінорежисер, вынаходник, режисер монтажу, сценариста, педагог, оператор-постановник, рисувальник, фотограф, режисер
Жанр социалистичный реализм, авангард
Горожанство Російска імперія, СССР
Уроджѣня януара 22., 1898(1898-01-22)
Рига, Российска империя
Упокоеня фебруара 11., 1948 (50 р.)
Москва, СССР
Причина смерти сердцьовый напад
Похованя Новодівичий цвинтар 8989895
Ошкола Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет
Учні Столпер Олександр Борисович
Праца Всеросійський державний інститут кінематографії
Участь Documenta 6
Активность 19241945
Отець Ейзенштейн Михайло Осипович
Награды
Сталінська премія, орден Леніна, орден «Знак Пошани», медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», заслужений діяч мистецтв РРФСР, медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Magnum Opus
Жовтень (фільм), Броненосець «Потьомкін», Старе і нове
 Сергей Ейзенштейн на Вікіскладѣ
VIAF:56609269; GND:118529684; LCCN:n79006562; FAST:30133; BNF:11901623d; NLKR/NLC:jn19990210191; OL:OL67746A; ЕСУ:18627;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Двѣ памятны монеты Банка России
ку 100-рочу уродин С. Ейзенштейна (1898–1998)
2 рублѣ, стрѣбро.

Сергей Михайлович Ейзенштейн, рос. Сергей Михайлович Эйзенштейн, лот. Sergejs Eizenšteins; 22. януар 1898, Рига (теперь Латвия) – 11. фебруар 1948, Москва) — росийскый, спочатку театровый режисер але найвекшу славу собѣ здобыв на полю граного филма. Его найславнѣйшым филмом став ся Крижник Потемкин (СССР, 1925), котрый поважують за найлѣпшый филм свѣтовой кинематографии, а в Белгии в року 1958 в рамках World's Fair быв фахманами зволеный за найлѣпшый филм вшыткых доб.

Биография и творба

[едітовати | едітовати жрідло]

Сын богатого архитекта, Ейзенштейн в року 1915 зачав штудовати архитектуру на Ставебном инштитутѣ в Петроградѣ. В яри 1917 быв мобилизованый до войска, од року 1918 служив яко войсковый инженер в Червеной армадѣ, але при каждой можности споряжав театралны инсценации. Наконець быв придѣленый ку Политичному оддѣлу Западного фронта, и театрална пропаганда ся стала его войсковов повинностьов.[1] В далшых роках Ейзенштейн перешов до Московского театра Пролеткулт,[2] яко сценограф, а пак и режисер. Режисер Пролеткулта Всеволод Мейерхолд мав великый вплыв на Ейзенштейна, коли го ознакомив з концепциев биомеханикы циже подмѣненой спонтанности. Ейзенштейн з теории Мейерхолда вывинув свое властне «зоставлѣня атракционох» — поступность образчикох, сполочный емоционалный ефект котрых перевысшать суму его частей. Подля его теории, тот штил редагованя фунгуе аналогично диалектицѣ Маркса. Хоть Ейзенштейн мав намѣр чинити филмы про обычайного позирача, его интензивне поуживаня символизма и метафор, котре называв «интелектуалным монтованьом», даколи не мало порозумѣня од публикы. Наперек тому, же створив лем сѣм филмох за свою карьеру, его роботы указали, як филм годен выйти за рамкы свого попередника девятнадцатого стороча — викторианского театра — и створити абстрактны концепции з конкретныма образами.[3]

Выбор з филмографии

[едітовати | едітовати жрідло]
  • 1924 Штрайк, русс. Стачка
  • 1925 Крижник Потемкин, русс. Броненосец Потёмкин
  • 1927 Октобер, русс. Октябрь
  • 1929 Давне и нове (Генерална линия), русс. Старое и новое (Генеральная линия)
  • 1938 Александер Невскый, русс. Александр Невский
  • 1944–1945 Иван Грозный, русс. Иван Грозный

Часть филмох была заказана цензуров, або знята з промѣтаня по куртом часѣ. Филмы, створены в заграничу (1929–1932), не достали схвалѣня в СССР.

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. Шкловский В. Б.
  2. Пролетарска култура.
  3. Michael Kaminsky