Перейти до вмісту

Ярослав Качмарчык

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Ярослав Качмарчик)
Ярослав Качмарчык
Чинность політік
Горожанство Польско
Уроджѣня 29. марца 1884(18840329.)
Більцарева
Упокоеня 1944
Ошкола юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка

Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Ярослав Качмарчык (*29. марца 1884(18840329.), Білцарева, Австро-Угорьско — †приближно 1944) — быв польським і лемківскым політіком і правником.[1][2] В році 1920 быв выбраний за премєр-міністра Руской Народной Республикы Лемків.

Вчасне жытя[едітовати | едітовати жрідло]

Ярослав Качмарчык ся вродил в Білцареві в родині священника Теофіля Качмарчыка і Мариі Жеґєстовской, дівкы креницкого пароха, мушыньского декана Віктора Жеґєстовского (1809—1888).

Подібні як братя Любомір і Владимір, розпочал студиі правничы на Львівскым Університеті, але на шкільний рік 1904/1905 перенюс ся до Університету в Інсбруку. По двох семестрах вернул до Львова, де 1908 рока оборонил докторат.

В 1908‑1909 працувал конціпієнтом (помічником) в Выжшым Краєвым Суді в Ґрацу. В тым самым часі пішол на єднорічну службу до арміі. Далі працувал в державных судах і приватных канцеляриях в Новым Санчы, Перемышли і Відни. Качмарчык іщы перед войном был єдным з найактывнійшых русофільскых діячів молодшого поколіня, остал директором Лемківской Касы в Горлицях.

Початком Першой Світовой Войны, так як чысленны інчы Лемкы, был арештуваний і вязнений в Санчы. Просто з вязниці післано го до войска. Здає ся, же брал уділ в боях в Карпатах в часі зимовой кампаніі 1914/15 року, де хыбаль был ранений і одосланий до Ужгорода.

Політична діяльніст[едітовати | едітовати жрідло]

По войні поміг зорґанізувати віче 5 грудня/децембра 1918 во Фльоринці, де проклямувана была Руска Народна Республика. Был предсідательом Руской Рады в Білцареві. Качмарчык был тыж членом лемківской делеґациі до Пряшова, де 21 грудня/децембра 1918 створено спільну Карпаторуску Раду. Дакус пізнійше выбраний был до триособовой лемківской делеґациі на Парыску Мирну Конференцию, котра одначе николи там не поіхала.

В січны/януарі 1919 рока іздил до Кракова, жебы інформувати польску адміністрацию о лемківскій політычній діяльности. Разом з братом Владиміром брал активний уділ в лемківскых стрічах в марци, де было далі деклярувано жаданя прилучыня Лемковины до Чехословациі і дискутувано неплачыня податків польскій державі і не браня през ню лемківского рекрута. Здає ся што під конец мая 1919 повюл Качмарчык лемківску делеґацию до Прагы, а початком червця/юния стрітил ся в Креници з капітаном американьской арміі, Мерияном С. Купером (1893—1973), жебы інформувати го о ситуациі в реґіоні.

З огляду на то, што польска сторона брала рекрута на Лемковині, Качмарчык два раз іхал до Варшавы (на початку січня/януара, пак 20 лютого 1920). Конферувал з Міністерством Войсковых Справ, котре го упевняло в тым, што Лемкы не будут вербуваны. Єднак з огляду на передолжуючы ся проблемы з льокальном польском адміністрацийом Качмарчык і Захарий Копыстяньскій ініциювали остатню пробу запевніня лемківской незалежности.

12 марця 1920 р. в Креници мала місце стріча понад 50 лемківскых діячи, де Качмарчык передставлял історию лемківской адміністрациі і введіня польского уряду. Было покликано Начальну Раду Лемківской Руси з 26 членів, спосеред них пят выбрано до Выконавчого Комітету. Ярослав Качмарчык остал його премєром. Рада жадала вызначыня польско-лемківской границі, заборонила учытелям складати присягу на вірніст польскій державі і противставляла ся браню Лемків до польского войска.

6 січня/януара 1921 рока Качмарчык, разом зо свящ. Димитрийом Хыляком і Миколайом Громосяком, был арештуваний през польскы власти. 10 червця/юния 1921 р. поставлено іх перед судом в Новым Санчы, де были оскаржены о розвиваня серед Лемків зрадливой діяльности. Качмарчык бесідувал о брутальности, з яком Полякы пацифікували реґіон. Повіл тыж медже інчыма:

За винного ся не уважам, напротив, мам навет повноту переконаня і свідоміст, же вшытко, што-м робил, было цілковито леґальне. Зато єм тыж поступувал отверто.
Ориґіналний текст
Za winnego nie uważam się, a wręcz przeciwnie posiadam pełnię przekonania i świadomość, że wszystko co robiłem było całkowicie legalne. Dlatego też postępowałem otwarcie.

B. Horbal, Działalność polityczna Łemków na Łemkowszczyźnie 1918-1921, s. 107

Вшыткых трьох підсудных звільнено підкрисляючы, же выполняли они жычыня свойого народу.

По Республиці[едітовати | едітовати жрідло]

18 жолтня/октобра 1922 рока отворил загальнолемківску стрічу в Креници, де был выбраний до окружного комітету Галицко-Русской Народной Організаціі. Мал канцелярию в Мушыні, пак од 1933 рока в Креници.

На зачатку Другой Світовой Войны выіхал зо женом і сыном до Кракова. Далі выіхали до Варшавы, Білогостоку, на західню Білорусь і в кінци до Львова. 23 лютого/фебруара 1940 рока го арештувало НКВД. Качмарчыкову жену і сына депортувано до Казахстану. По семох роках од часу арешту суд признал Ярослава Качмарчыка за гмершого. Вмер правдоподібно в 1944 р. в лаґрі в Росиі (за ріжныма інформациями під Москвом[3] або на Уралі[1]).

Особисте жытя[едітовати | едітовати жрідло]

Был женатий найперше з Александром Ціханьском, дівком лемківского діяча Александра Ціханьского. В 1930 або 1931 оженил ся другій раз з Адельом Завадзком (1912—1989) з польско-словацкой родины, правдоподібні з Мушыны. З причыны того, же Церков Греко-Католицка не хотіла йому дати розводу, поіхал до Вільна, де перешол на віру протестантску (еванґелицко-ауґсбурґску). Розвід, зміна віры і новий звязок выальєнувал го в лемківскім середовиску, так што в роках тридцетых не видно го в ниякій лемківскій суспільній діяльности.

З першого звязку не мал діти. З Адельом Завадзком му ся вродил сын Александер (1932—2009).

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Encyclopedia of Rusyn History and Culture.
  2. Богдан Горбаль: Ярослав Качмарчык лідер Руской Народной Республикы Лемків
  3. Севериян Косовскiй (23. 3. 2020). Столітя тому на Лемковині: марец 1920 рока. лем.фм. https://www.lem.fm/stolitya-tomu-na-lemkovini-marets-1920-roka. [перевірено 11. 03. 2021].