Чорна Тиса (рѣка)
Чорна Тиса | |
---|---|
Fekete Tisza мад. | |
Чорна Тиса при Квасах | |
Закладны числа | |
Довжка току | 50 км[1] |
Плоха базену | 567 км2[1] |
Выток | |
Сѣверна убочь горы Татарука[1] Надморска вышка 1400 м | |
Устя | |
Суток з Бѣлов Тисов на 966-м км од устя Тисы[1] Надморска вышка 460 м[2] | |
Путь до моря | |
Тиса → Дунай → Чорне море | |
Чорна Тиса на Викискладѣ |
Чорная Тиса — горска рѣка в Закарпатской области Украины, правый суток Тисы (базен Дуная).[3] Спад рѣкы 19 м/км, довжка 50 км, плоха водозбору 567 км2.[1]
Опис
[едітовати | едітовати жрідло]Чорна Тиса бере выток зоз жерела на сѣверовосточной убочи горского пасма Свидовець, ниже перетинать Полонинске пасмо. Долина V-подобна, ширинов од 20 до 600 м. Затоплѣня долины ставали ся лем на усѣку од села Чорна Тиса до Ясѣня, асиметричны, на ширину од 20 до 200 м. Корыто малокривулясте, камѣнисте, подагде росконарене, часты суть порогы; ширина корыта переважно 10-25 м, найвекша — 40 м около Ясѣня. Живлѣня мѣшане з переважаньом дождьового. Закрывати ся ледом зачинать в конци новембра, очищать ся в конци фебруара.[3]
Притокы Чорной Тисы
[едітовати | едітовати жрідло]Найвекшы (довжкы 10 км и веце) притокы суть[1]
Назва притока | Приток | Од устя Чорной Тисы, км | Довжка притока, км |
---|---|---|---|
Станисла́в | правый | 35 | 11 |
Довжи́на | лѣвый | 33 | 10 |
Лазе́щина | лѣвый | 27 | 21 |
Алтернативный выток Чорной Тисы и Тисы
[едітовати | едітовати жрідло]В року 1879 страшна повѣнь знищила Сегед. Обновѣньом города занимав ся кральовскый повѣреный Лайош Тиса (1832-1898), котрый за успѣшне выконаня той завданкы достав статус честного горожанина Сегеда, а в року 1904 в Сегедѣ му поставили памятник.[4] В року 1882, яко президент Мадярского сполку лѣсництва, створив компанию, котра занимала ся залѣснѣньом горного току Тисы. Тота компания 23. августа 1882 установила памятник в мѣстѣ вытока Тисы под сѣдлом Околе. В току истории даколько разы мѣняли надписы, демонтовали елементы, але постамент памятника дожив доднесь.[5]
Доколь о вытоку Тисы уже в зачатку XX. стороча мадярскы,[6] польскы[7] и чешскы[8] жерела згодно стоять при днешном его означѣню яко сутока Чорной и Бѣлой Тисы, в чехословацкой добѣ Подкарпатской Руси екзистовала алтернативна представа. Тота представа перетырвала доднесь и е зазначана на мапах[9] и в натурѣ (см. фото з року 2007).
„ | Рѣка Тиса зачинать ся под сѣдлом Околе во вышцѣ 1245 м яко поток Тисчора, котрый по сутоку з Апшинецкым потоком несе назву Чорна Тиса. | ” |
Dr. Jiří Král: Podkarpatská Rus, с. 24. |
„ | Довжка Тисы од вытока под сѣдлом Околе до Устерѣк чинить згруба 50 км, а ей спад 785 м, циже 15,68 м/км. | ” |
Dr. Jiří Král: Podkarpatská Rus, с. 29. |
Устерѣкы — тото сѣверна околиця Рахова, де до Чорной Тисы вливать ся Бѣла Тиса. Подля алтернативной представы довжка Тисы е 1016 км (о 50 км векша), ей спад в горном току е меншый, а назвы «рѣка Чорна Тиса», «поток Тисчора» суть поважованы лем за мѣстны назвы окремых усѣкох Тисы, выток же Тисы находить ся о 4 км сѣвернѣйше вытока Апшинецкого потока, котрый ся в официалной верзии поважуе за выток Чорной Тисы.
Господарскый вызнам Чорной Тисы
[едітовати | едітовати жрідло]80% водозбора Чорной Тисы покрыто лѣсами, переважно смерековыма. На притоках рѣкы были утримованы в робочом станѣ клавзуры, што в минулости служили на едноразовый выпуск воды и сплав бокорох.[10] Тот способ транспорта быв рационалный, коли так мож было транспортовати салѣ аж до Сегеда. В конци XIX. стороча, коли желѣзниця пришла в Ясѣня, сплав став ся невыплатный.
В сучасности вода служить на водозастачаня. Рѣка придатна на водну туристику. Берегы суть на окремых усѣках укрѣплены. Гидрологичны посты суть в Ясѣню (з 1956) и Бѣлинѣ (з 1946).[3]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Dr. Jiří Král: Podkarpatská Rus. V Praze, nákladem vlastním, 1924.
- Ottův slovník naučný. Illustrovaná encyklopaedie obecných vědomostí. Díl 1–28. Vyd. J. Otto. V Praze, 1888–1909.
- Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tt. 1-16, Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880-1914.
- Анучин В. А.: География советского Закарпатья. — М.: Географгиз, 1956. — 296 с.
- Кирилюк М. І.: Чорна Тиса. //Географічна енциклопедія України: В 3-х т. Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін.— К. «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. Т. 3: П—Я.— 480 с: ISBN 5-88500—020—4 С. 422.
- Швець Г.І., Дрозд Н.І., Левченко С.П. Каталог річок України. — Видавництво АН УРСР. Київ, 1957. — 192 с.
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Каталог річок України (1957), с. 17, поз. 96.
- ↑ Dr. Jiří Král, с. 24.
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Кирилюк М. І.: Чорна Тиса.
- ↑ Révai nagy lexikona, том 18, с. 301.
- ↑ Початок річки Тиса.
- ↑ Révai nagy lexikona.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.
- ↑ Ottův slovník naučný.
- ↑ Алтернативный выток
- ↑ Анучин В. А., с. 29.