Перейти до вмісту

Гомер

Едітовати одказы
Матеріал з Вікіпедія


Гомер

Ὅμηρος
Homer bust, Farnese collection (Naples).jpg
Буст Гомера, Фарнеська колекція (Неаполь)
УроджѣняὍμηρος
прибл. VIII. стороча до н. е.
гадано Іонія[1]
Умертя8 століття до н. е.
Іос[2]
Занятяпоет, автор, писатель
Язык творохстароґрецькый
ГорожанствоІонійський союз
Жанрыепос
ТемыЕпічный Цикел
МатірKretheis
Вызначны роботы
  • „Іліада“
  • „Одісея“
Гомер на Викискладѣ
VIAF:224924963, 382159474179327661328, 1145857053522921435; GND:11855333X; LCCN:n78095639; FAST:29137; BNF:11907688f; NLKR/NLC:jn19981001474; OL:OL18404A, OL6928543A;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Гоме́р (ст.-ґр. Ὃμηρος, Hómēros МФА: [hómɛːros]; гадано рожд. прибл. VIII. стороча до н. е.) быв давньогрецькый поет, котрому ся приписувут „Іліада“ тай „Одісея“, дві епічні поемы, фундаменталні про давньогрецьку літературу. Попри сомніваня у його авторстві, Гомер ся держит ги єден из майзнамых и майвплывовых авторув у історії.[3]

„Іліада“ ся фокусує на конфліктови межи царьом Аґамемноном тай вояком Ахілесом бігом посліднього рока Троянської войны. „Одісея“ описує десятьручноє вандрованя Одісея, царя Ітакы, назад домув по падіню Трої. Поемы указувут борьбу челядника, а май — „Одісея“, у котруй Одісей проходит через кары богув.[4] Поемы написані гомерувськым грецькым языком, знамым ищи як епічный грецькый — літературнов бесідов, котра колотит на вороха рисы іонічного тай еолічного діалектув разных сторуч; спомежи того основным вливом є восточноіонічный.[5][6] Булшина зглядователюв ся держит думкы, ож поемы ся зачатково передавали усно.[7] Попри головно траґічні тай серйозні темы, Гомерові поемы щи обсягувут епізодичну комедію тай сміхы.[8]

Роботы, приписовані Гомерови

[едітовати | едітовати жрідло]

Из имньом Гомера майчасто ся асоціювут „Іліада“ тай „Одісея“, айбо у античности йому ся приписовало авторство щий такых робут як: „Гомерувські гімны“, „Соперництво Гомера и Гесіода“, дакулко „Епіґрам“, „Мала Іліада“, „Вертаня“, „Тебаїда“, „Кіпрія“, „Епіґоны“, „Батрахоміомахія“ („Война жабув и мышакув“), „Марґітес“, „Взятя Ехалії“ тай „Фокеїда“.

Верзії за ипен Гомеровоє авторство сих творув ся пуддавали сомніваню у античнум світі тай не тримлют ся за правдиві на днешньый день. Як и у трафункови многых леґенд за жывот Гомера, они указувут лиш на читавый влив Гомера на културу Давньої Греції.[9][10][11]

Жывотопис

[едітовати | едітовати жрідло]
Мармуровый буст Гомера, римська копія страченого геленістичного ориґінала, II. стороча до н. е.

Подакотрі давні описы походжіня Гомера ся рано заклали тай часто повторьовали: наприклад, ож Гомер быв сліпый (тай ож епізод из сліпым бардом Демодокусом у „Одісеї“ тото Гомерова самовставка),[12][13] ож ун жыв на Хіосі, ож быв сыном рікы Мелес тай німфы Крітеїс, ож быв вандрувучым бардом, ож написав шор другых робут („Гомерику“), ож умер авадь на Іосі, авадь по тум, як не побировав рішити загадку, котру му задали галасы,[14] а щи многі провбы обяснити имня „Гомер“.[12] Щи єдна біоґрафічна традиція з часув римського імператора Гадріана каже, ож родаками Гомера были Епікаста, донька Нестора, тай Телемах, сын Одісея.[15][16]

Дві майзнамі античні біоґрафії Гомера тото „Жывут Гомера“ Псевдо-Геродота тай „Соперництво Гомера и Гесіода“.[17][18]

Стиль и язык

[едітовати | едітовати жрідло]

Гомерові епічні поемы написані штучным літературным языком, котрый ся хосновав сугубо у епічнуй гекзаметровуй поезії. Гомеровый грецькый проявлят рисы дакулкох реґіоналных варіацій тай періодув грецького, айбо є головно закладеный на іонічному грецькому языкови, што ся збігат из біоґрафічнов традиційов за походжіня Гомера из Іонії. Лінґвістичный аналіз указує, ож „Іліада“ была написана мало май скорі ги „Одісея“.[19][20]

Поемы написані неримованым дактилічным гекзаметром; давньогрецькый метер характеризовав ся числом, а не надголосами.[21][22] Гомер часто хоснує сталі фразы, як наприклад епітеты („хытрый Одісей“, „ружовоперста Еос“, „совиноока Атена“ и так дале), гомеричні формулы, порувнаня, типові сцены, повтореня. Такі речі помагавут бардови при переказі епоса тай сут характерныма про усну поезію. Головні слова у гомеричному речіню обычайно ся кладут на зачаток, хоснувут ся прості, май курті речіня (у тот час, як такі поеты як Верґілій и Джон Мілтон хоснувут сложні синтаксичні структуры). Гомер пак доповнює условленоє у далшых речіньох; така техніка ся кличе паратаксіс.[23]

У Гомеровуй поезії ся просліжує хоснованя „карікової композиції“ вадь хіастичної структуры — коли фраза ци ідея ся повторює як на зачаткови, так и у кунци історії, вадь послідовность такых ідей раз иде у порядку A, B, C … а пак ся розвертат на … C, B, A. Опінії ся розходят на рахунок того, ци йсе свідомый умілецькый прийом, мнемонічна техніка, котра мала помагати бардам запоминати тай удтворьовати поезію, ци просто спонтанна часть людського переказованя історій.[24][25]

Обідві Гомерові поемы ся зачинавут закликом ид Музі:[26] у „Іліаді“ поет кличе ю піти за „гнів Ахілеса“,[27] а в „Одісеї“ просит розказати за „чоловіка бывалого“.[28] Похожо свою „Енеїду“ пак зачинат Верґілій.[29]

Текстовый запис

[едітовати | едітовати жрідло]

Передавані усно поемы Гомера были записані в текст у якыйись момент межи VIII. тай VI. сторочами до нашої еры. Подакотрі учені тримлют, ож поемы были надиктовані поетом писарьови тай ож наші верзії „Іліады“ и „Одісеї“ походжіньом усно диктовані тексты.[30]

Другі рахувут, ож поемы ся дале переказовали тай ся переробльовали у процесі, докідь не были записані у VI. сторочу.[31] По записови кажджа из поем была розбита на 24 рапсоды (днесь книгы), названі подля букв грецького алфавіта. Булшина ученых приписує розбитя на книгы геленістичным ученым Александрії (Єґипет);[32] поєдны приписувут розділеня у класичный період.[33] Дуже мала часть приписує тото самому Гомерови.[34]

У античности ся держало, ож Гомерові поемы были зобраті тай орґанізовані у Атенах Пісістратом (умер у 528/7. рокови до н. е.) у другуй половині VII. стороча до н. е., што ся пак назвало „Пісістратовов рецензійов“.[35][36] Таку ідею, ож Гомерові поемы ся раз пошырьовали усно, а пак першый раз были записані у час правліня Пісістрата, споминат Ціцеро тай шор другых жерел, котрі дуйшли до нашого часу, вєдно из двома античныма „Жывотами Гомера“.[36] Зачинавучи приблизно уд 150. рока до н. е., тексты Гомеровых поем, котрі ся находили у папірусовых фраґментах, указувут многым менше варіації тай текст стає удносно стабілным. По закладеню Александрійської бібліотекы зглядователі Гомера ги Зенодот Ефеськый, Арістофан Бізантськый тай Арістарх Самотракійськый помагали сформовати канонічный текст.[37]

У 1488. рокови у таліянськуй Флоренції грецькый ученый Деметріос Халкоконділес учинив editio princeps Гомеровых поем.[36][38]

Ник. щи

[едітовати | едітовати жрідло]

Література

[едітовати | едітовати жрідло]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Kirk, Geoffrey S. Homer (по анґліцькы). Encyclopædia Britannica.. https://www.britannica.com/biography/Homer-Greek-poet. 
  2. ↑ Lefkowitz, Mary R (2013) (по анґліцькы). The Lives of the Greek Poets. A&C Black. pp. 14–30. ISBN 978-1472503077. https://books.google.com/books?id=W1H9xrMAkrcC&pg=PA14. 
  3. ↑ Learn about Homer's The Iliad and The Odyssey (по анґліцькы). Encyclopædia Britannica. https://www.britannica.com/summary/Homer-Greek-poet. 
  4. ↑ Odysseus: the First Western Man (по en-US). 16 April 2021. https://merionwest.com/2021/04/16/odysseus-the-first-western-man/. [перевірено 13 October 2024]. 
  5. ↑ Hose, Martin; Schenker, David (2015). A Companion to Greek Literature. John Wiley & Sons. p. 445. ISBN 978-1118885956. https://books.google.com/books?id=DgBSCgAAQBAJ&pg=PA445. 
  6. ↑ Miller, D. Gary (2013). Ancient Greek Dialects and Early Authors: Introduction to the Dialect Mixture in Homer, with Notes on Lyric and Herodotus. Walter de Gruyter. p. 351. ISBN 978-1614512950. https://books.google.com/books?id=5vPnBQAAQBAJ&pg=PA351. [перевірено 23 November 2016]. 
  7. ↑ Ahl, Frederick; Roisman, Hanna (1996). The Odyssey Re-formed. Cornell University Press. ISBN 978-0801483356. https://books.google.com/books?id=dB27oJJb_NYC&pg=PA7. [перевірено 23 November 2016]. 
  8. ↑ Bell, Robert H. "Homer’s humor: laughter in the Iliad." hand 1 (2007): 596.
  9. ↑ Graziosi, Barbara; Haubold, Johannes (2005). Homer: The Resonance of Epic. A&C Black. pp. 24–26. ISBN 978-0715632826. https://books.google.com/books?id=LiDUAwAAQBAJ&pg=PA24. 
  10. ↑ Graziosi, Barbara; Haubold, Johannes (2005). Homer: The Resonance of Epic. A&C Black. pp. 24–26. ISBN 978-0715632826. 
  11. ↑ Graziosi 2002, pp. 165–168.
  12. ↑ 12,0 12,1 Graziosi 2002, p. 138
  13. ↑ Одісея, 8:64ff
  14. ↑ Загадка была: „Маєме тото, што сьме не найшли, а што сьме найшли — уверли“. (Розгадка: воші.) A Riddle, and How Homer Went Blind (по анґліцькы). 11. фебруара 2017. Sententiae Antiquae. https://sententiaeantiquae.com/2017/02/11/a-riddle-and-how-homer-went-blind/. 
  15. ↑ OMACL: Hesiod, the Homeric Hymns and Homerica: The Contest of Homer and Hesiod. http://mcllibrary.org/Hesiod/homrhes.html. [перевірено 2025-04-15]. 
  16. ↑ Parke, Herbert William (1967). Greek Oracles. pp. 136–137 citing the Contest of Homer and Hesiod, 12. 
  17. ↑ Lefkowitz, Mary R. (2013) (по анґліцькы). The Lives of the Greek Poets. A&C Black. pp. 14–30. ISBN 978-1472503077. https://books.google.com/books?id=W1H9xrMAkrcC&pg=PA14. 
  18. ↑ Kelly, Adrian D. (2012). Biographies of Homer. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe0243. 
  19. ↑ Willi, Andreas (2012). Language, Homeric. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe0792. 
  20. ↑ Bakker, Egbert J. (2010) (по en). A Companion to the Ancient Greek Language. John Wiley & Sons. p. 401. ISBN 978-1444317404. https://books.google.com/books?id=oa42E3DP3icC&pg=PA401. 
  21. ↑ Edwards, Mark W. (2012). Meter. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe0913. 
  22. ↑ Nussbaum, Gerry B. (1986) (по анґліцькы). Homer's Metre: A Practical Guide for Reading Greek Hexameter Poetry. Bristol Classical Press. ISBN 978-0862921729. https://books.google.com/books?id=aUMlAAAAMAAJ. 
  23. ↑ Edwards, Mark W. (2012). Style. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe1377. 
  24. ↑ Stanley, Keith (2014) (по en). The Shield of Homer: Narrative Structure in the Illiad. Princeton University Press. ISBN 978-1400863372. https://books.google.com/books?id=Jz8ABAAAQBAJ. 
  25. ↑ Minchin, Elizabeth (2012). Ring Composition. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe1287. 
  26. ↑ Adler, Eve (2003). Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.. p. 4. ISBN 978-0-7425-2167-4. https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4. 
  27. ↑ Adler, Eve (2003). Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.. p. 4. ISBN 978-0-7425-2167-4. https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4. 
  28. ↑ Adler, Eve (2003). Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.. p. 4. ISBN 978-0-7425-2167-4. https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4. 
  29. ↑ Adler, Eve (2003). Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.. p. 4. ISBN 978-0-7425-2167-4. https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4. 
  30. ↑ Steve Reece, "Homer's Iliad and Odyssey: From Oral Performance to Written Text", in Mark Amodio (ed.), New Directions in Oral Theory (Tempe: Center for Medieval and Renaissance Studies, 2005) 43–89.
  31. ↑ Nagy, Gregory (1996) (по en). Poetry as Performance: Homer and Beyond. Cambridge University Press. ISBN 978-0521558488. https://books.google.com/books?id=6GCHXNMeHMoC. 
  32. ↑ U. von Wilamowitz-Moellendorff, Homerische Untersuchungen (Berlin, 1884) 369; R. Pfeiffer, History of Classical Scholarship (Oxford, 1968) 116–117.
  33. ↑ West, Martin L. (2012). Book Division. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe0253. ; S. West, The Ptolemaic Papyri of Homer (Cologne, 1967) 18–25.
  34. ↑ P. Mazon, Introduction à l'Iliade (Paris, 1912) 137–140. C. H. Whitman, Homer and the Heroic Tradition (Cambridge [Massachusetts], 1958) 282–283 G. P. Goold (1960), Homer and the Alphabet, Transactions and Proceedings of the American Philological Association 91: 272–291, doi:10.2307/283857  K. Stanley (1993). The Shield of Homer. Princeton. 37, 249ff. 
  35. ↑ Jensen, Minna Skafte (1980) (по en). The Homeric Question and the Oral-formulaic Theory. Museum Tusculanum Press. p. 128. ISBN 978-8772890968. https://books.google.com/books?id=xgyJoouOkyAC&pg=PA128. 
  36. ↑ 36,0 36,1 36,2 Lamberton, Robert (2010). Homer. in Grafton, Anthony; Most, Glenn W.; Settis, Salvatore. The Classical Tradition. Cambridge, Massachusetts and London, England: The Belknap Press of Harvard University Press. pp. 449–452. ISBN 978-0-674-03572-0. 
  37. ↑ Haslam, Michael (2012). Text and Transmission. In Finkelberg. doi:10.1002/9781444350302.wbhe1413. 
  38. ↑ Homer Editio Princeps. https://library.chethams.com/collections/101-treasures-of-chethams/homer-editio-princeps/. [перевірено 7 January 2021]. 
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Гомер&oldid=156231"