Синаґоґа

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старонова синаґоґа в Празі (конець XIII. ст.) є найстаршов діючов синаґоґов в Европі.
Бывша ортодоксна синаґоґа в Ужгороді (1904) в неомавританськум стилю.

Синаґо́ґа, бу́жня ци божни́ця (гр. συναγωγη, «зобраня»; івр. בית כנסת бет кне́ссет, «хыжа зобраня»; їдиш שול‏‎ шул, «ошкола») є жидувськый сакралный обєкт. Часто служит не лем для молитов, ай ищи для стріч общины ци реліґійного ошколованя.

Происход[едітовати | едітовати жрідло]

Булшина історикув судит, же синаґоґы ся появили у вавилонськум заятю по збуряню першого єрусалимського храма, дас сперед двадцятьма пятьма сторучами[1]. У часі другого храма синаґоґы вже служили як реліґійні и културні центры, пак по збуряню другого храма в році 70 їх значеня ся зась побулшило. Синаґоґа ся хосновала як молитовня (бет тефіла), ошкола (бет мідраш) и місто публичных обговорень (бет кнессет). Пуздніше переважила молитовна функція, а другі функції ся перемістили в окремішні будовы[2]. Найстаршоє археолоґічноє свідоцтво синаґоґы в Ізраілю (I. столітя) походит из стародавного города Ґамла. Найстаршоє свідоцтво звон Ізраіля (I. столітя перед н. е.) находит ся на грецькум острові Делос[3].

Уструй[едітовати | едітовати жрідло]

Синаґоґы не мают єднообразну конструкцію и доста ся рузнят межи собов як у архітектурных формах, так и в інтерьєрах. Історичні синаґоґы ся будовали в стилю свого міста и часу. Еманціпація жидув в Европі дала жидум возмогу будовати роскошні великі синаґоґы на видкых містах.

В ортодоксных синаґоґах жоны традиційно сидят окреме уд чоловікув (за стінов ци на балконі). Многі реформовані синаґоґы своїм уднушным устройом подабают на християнські церькви. На декор ся збулша хоснуют лем орнаменталні малюнкы, фірганкы, мозаікы, вітражі итд. Подобы людий (головно статуї) ся в синаґоґах не стрічают.

Фасада синаґоґы обычайно позерат в бук Ізраіля (в Европі — на восток), а в Ізраілю — в бук Єрусалима. Сяк ся розміщує ай арон кодеш — скрыня, де ся укладают звиткы Торы. Арон кодеш припоминат ківот завіта, котрый ся ведля Біблії хранив у Єрусалимському храмі; подобно йому ся часто закрыват орнаменталнов завісов (парохет).

В середині синаґоґы ся находит біма — подіум из столом ци пултом, котрый ся хоснує на читаня молитов и читаня з Торы. В синаґозі знає быти ай вічноє світло (нер тамід), што символізує непрерывно світячу храмову менору и Божоє присутство.

Повязані статі[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Синагога // Ю. С. Осипов (гл. ред.) Большая российская энциклопедия. — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
  2. Jiřina Šedinová. Synagóga // Alexandr Putík a kol. Židovské tradice a zvyky. — Praha: Židovské museum, 1995. — С. 21. — ISBN 80-85608-14-6.
  3. Günter Stemberger. Klasické židovství. Kultura a historie rabinské doby. — Praha: Vyšehrad, 2011. — С. 80, 82. — ISBN 978-80-7429-185-2.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Synagoga на чеській Вікіпедії.
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Synagogue на анґліцькій Вікіпедії.