Перейти до вмісту

Само

Зо сторінкы Вікіпедія
Само
Сфера влада
Горожанство Само
Уроджѣня
Дѣти (37) Моравод
 Само на Викискладѣ
VIAF:51162664368555001423; GND:118794310; NLKR/NLC:av20231176838;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Памнятник Самови у Дубнянах, Чехія

Са́мо (дас 600 – дас 658) быв закладатель и єдиный правитель першої задокументованої племінної державы словян, котра пак стала знама ги княжство Сама вадь корольство Сама. Вун правив уд 623. року по свою смерть у році 658. Подля хронікы Фредеґара — майстарого жерела за Сама, на котрум ся базовали вшыткі далші жерела[1][2] — Само быв франкськым торговцьом из Санса.[3]

Само зачатково установив свою власть, скапчавши дакулько словянськых племен против рейдерув из сосідньої аварської державы, тай пуднявши повстаня против аварського правліня. Май пак, подля переписа Gesta Dagoberti[запятка 1] з хронікы Фредеґара ун дустав титул „Царя словян“ (лат. Rex Sclavorum).[1] У 631. році Само успішно удбив напад Франкського корольства на свою державу бігом тридньової битвы пуд Воґастісбурґом. Сорбськый правитель Дерван поміняв своє франкськоє пудданство на пудпорядкованя Самовуй державі.[4]

Само часто служит централным наративом про вшылиякі формы словянського націоналізма, наприклад про чеськый авадь словацькый націоналізм, котрі заперечувут слова єдиного незалежного жерела за його жывут, у котрому йому ся приписує франкськоє коріня,[запятка 2] на хосен жерел, написаных на основі переказа слув Фредеґара у трактаті „За вберненя баворув и корутанув“ (лат. Conversio Bagoariorum et Carantanorum), де ся пише, ож Само мав словянськоє коріня.[5][6] Корольськый титул, першый раз зафіксованый у переказі Фредеґара у Gesta Dagoberti у 9. сторочу, його сыны не хосновали.[4]

Корольство

[едітовати | едітовати жрідло]

Корольство Сама екзістовало межи 623/631. тай 658. роками н. е. у централнуй Европі.[7][8] Розсяг Самової власти до тай по 631. році тото предмет дискусії.[9] Центер державы майскорі быв у Мораві тай Нітравії (Нітрі); унія ся сформовала из богемськых, прасловацькых племен, сорбув (пуд проводом Дервана) и другых западнословянськых племен на берегах Дуная (ныні Нижня Австрія и Мадярщина). Державу Сама называвут першов словянськов державов.[10][11]

Держит ся, ож племінна унія занимала територію в Мораві, Нітравії (Нітрі), Сілезії, Богемії и Лусатії (Лужіці). Подля Юлія Бартла, центер державы быв „даґде у окрузі южної Моравы, Нижньої Австрії и западної Словакії (Нітравії)“.[12] Подля Джона Беґнела Бюрія „припущеня, ож його корольство обсяговало Корутанію, крайину алпійськых словян, закладена сугубо на Anonymus de conversione Bagariorum et Carantanorum“.[13] Археолоґічні находкы указувут, ож держава была розміщена у днешнюй Мораві, Нижнюй Австрії и Словакії. Подля словацького історика Ріхарда Марсіны, навряд центер Самової племінної унії быв на вшыткуй території днешньої Словакії.[14] Поселеня май пузньых Великої Моравы и Нітранського княжства часто ідентичні з тыма, што были у часы Самової державы.

Ядро державы Сама было на сівер уд Дуная тай у реґіоні верьхнього Майна.[15] У подакотрых історичных жерелах першої половины 9. стороча сесь реґіон ся описує ги „regio Sclavorum“ авадь „terra Slavorum“ („земля словян“). У нюм найдено много ранньосередновічных словянськых керамічных выробкув; у нюм є ай много словянськых топонімув, наприклад „Winideheim“ („Вендськый берег“)[16] тай „Knetzburg“ („Князькый замок“).[17][18]

Запяткы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ И далшых жерел, котрі ся тоже на тото спирали.
  2. ↑ Наприклад, така тенденція є у роботах Франтішка Палацького и Павла Йозефа Шафаріка.

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1 2 Geary, Patrick J. (2008). Slovenian Gentile Identity: From Samo to the Fürstenstein. Franks, Northmen, and Slavs: Identities and State Formation in Early Medieval Europe. Cursor Mundi. 5. Turnhout: Brepols Publishers. с. 249. ISBN 978-2-503-52615-7. „The next text that speaks of the kingdom of Samo, the Gesta Dagoberti, written in the ninth century, is wholly dependent for its narrative on Fredegar…“
  2. ↑ Geary, Patrick J., ред. (2013). Manufacturing Middle Ages: entangled history of medievalism in nineteenth-century Europe. National cultivation of culture. Leiden : Boston: Brill. с. 39. ISBN 978-90-04-24486-3. „As a rare contribution to a lively debate, the MIÖG also printed a three-page ‘Kleine Mitteilung’ about Samo by the prestigious Czech historian Jaroslav Goll in which he correctly showed that the passage in the Conversio about Samo as prince of the Carantanians was ultimately derived from Fredegar and therefore contained no independent information.“
  3. ↑ Lexikon des Mittelalters. Verlag J.B. Metzler, Vol. 7, cols 1342-1343
  4. 1 2 Curta, 331 n39.
  5. ↑ Geary, Patrick J., ред. (2013). Manufacturing Middle Ages: entangled history of medievalism in nineteenth-century Europe. National cultivation of culture. Leiden : Boston: Brill. с. 20, 27, 28, 35, 39. ISBN 978-90-04-24486-3.
  6. ↑ Vernadsky, George (1944), The Beginnings of the Czech State, Byzantion 17: 323, https://www.jstor.org/stable/44168596
  7. ↑ Schmauder, Michael; Schuster, Jan (2020). Between the Rhine, the Danube and the Oder from the 5th to the End of the 7th century: a Sketch. The Migration Period between the Oder and the Vistula. 1. BRILL. с. 801. ISBN 9789004422421. https://books.google.com/books?id=cWULEAAAQBAJ.
  8. ↑ Balcárek, Petr (2022). Byzantium in the Czech Lands (4th–16th centuries): Historical and Art Historical Perspectives. BRILL. с. 79. ISBN 9789004527799. https://books.google.com/books?id=K6qgEAAAQBAJ.
  9. ↑ Pohl, Walter (2018). The Avars: A Steppe Empire in Central Europe, 567–822. Ithaca and London: Cornell University Press. с. 306–310. ISBN 978-1-5017-2940-9. https://books.google.com/books?id=ZoR1DwAAQBAJ.
  10. ↑ Maddalena Betti (24 October 2013). The Making of Christian Moravia (858-882): Papal Power and Political Reality. BRILL. с. 18–. ISBN 978-90-04-26008-5. https://books.google.com/books?id=MdLYAQAAQBAJ&pg=PA18.
  11. ↑ Zdeněk Váňa (1983). The World of the Ancient Slavs. Wayne State University Press. с. 67. ISBN 9780814317488. https://books.google.com/books?id=rSomAQAAMAAJ.
  12. ↑ Július Bartl (January 2002). Slovak History: Chronology & Lexicon. Bolchazy-Carducci Publishers. с. 18–. ISBN 978-0-86516-444-4. https://books.google.com/books?id=3orG2yZ9mBkC&pg=PA18.
  13. ↑ J.B. Bury. The Cambridge Medieval History Series volumes 1-5. Plantagenet Publishing. с. 712–. GGKEY:G636GD76LW7. https://books.google.com/books?id=9lHeh36S8ooC&pg=PT712.
  14. ↑ Marsina, 1997, с. 18
  15. ↑ Kunstmann H. Wo lag das Zentrum von Samos Reich? // Die Welt des Slawen. Halbjahresschrift fűr Slavistik. Bd. XXVI. H. 1 (N. F. V, 1). Műnchen, 1981. S. 67–101; Jakob H. Frűhslavische Keramikfunde in Ostfranken // Ibid. S. 154–169
  16. ↑ (German) Geschichte Frankenwinheims Архівовано 19 апріля 2021. frankenwinheim.de
  17. ↑ (Russian) Валентин Васильевич Седов, СЛАВЯНЕ: Историко-археологическое исследование. М. 2002 // V.V. Sedov, The Slavs, Moscow, 2002
  18. ↑ Wolf-Armin Freiherr von Reitzenstein, Lexikon fränkischer Ortsnamen, C.H.Beck, 2013; Knetzgau (altsorbisch) p.122
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Само&oldid=165533"