Орґанізація Зъєдиненых Націй
(Напрямленый з Організація Об'єднаних Націй)
| Орґанізація Зъєдиненых Націй | |
 | |
.svg) | |
| Замѣр | меджинародна |
|---|---|
| Сѣдлиско | Ню Йорк |
| Дѣятельство | политична, гуманитарна |
| Члены | 194 штаты |
| Урядный язык |
арабскый, кітайскый, анґліцькый, французькый, російскый, шпанєльскый |
| Генералный секретарь | António Guterres (од року 2017) |
Орґанізація Зъєдиненых Націй (ОЗН), анґліцькы United Nations Organization (UNO), тыж Споєны нації (скорочіня ся не хоснує), анґліцькы United Nations (UN), ґлобална міджінародна орґанізація, котра была заснована 24. октобра 1945 на конференції у Сан-Франциску на основі Харты Зъєдноченых Націй. Декларованов метов дїялности орґанізації є підпора і посилніня міру і меджінародной безпекы і розвиток співпрацї меджі державами світу.[1]
- Головны органы ОЗН
- Ґенералне громаджіня ОЗН, Рада Безпечности ОЗН, Секретаріат ОЗН (Ґенералный секретар ОЗН ся выберать Ґенералным громаджінём подля рекомендації Рады Безпечности на 5 років), Меджінародный Суд, Економічна і соціална рада ОЗН; Рада зо Справ ОЗН; штабна резіденція ся находить у Ню Йорку.[1]
- Штатут
- Штатут ОЗН быв выпрацованый делегатами 50 держав на конференции в Сан Франциско 25–26.04.1945, приятый нима 26.06.1945 (серед них — УССР і Білорусь). Мало за тым до нього ся прилучила Польща, котра так стала ся 51. державов-закладательков ОЗН. Офіціално ОЗН зачала свою єствованя 24.10.1945, коли вступив до силы Штатут, тот день каждорочно ся славить як День ОЗН.[2]
- Членство
- У роцї 2020 ОЗН мать 193 штатів-членів. Орґанізація ся фінансує з повинных і добровольных приспівків од своїх штатів-членів. Офіціалны языкы ОЗН суть арабскый, кітайскый, анґліцькый, французькый, російскый і шпанєльскый язык.[1]
- Буджет
- Буджет ся складать з приспівків держав-членок, котры ся выраховують в пропорции од ГДП. З той причины 75% буджету платять десять найбогатшых держав світу.[2]
Жрідла
[едітовати | едітовати жрідло]- Матвієнко В.: Організація Об'єднаних Націй, ООН //Політична енциклопедія. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2 Сс. 517–518. укр.
