Музей Легоцкого в Мукачовѣ
Музей Легоцкого в Мукачовѣ — в зачатку приватный, з часом державный краеписный музей в Мукачовѣ, створеный на основѣ приватной колекции Тивадара Легоцкого в року 1920,[1] од року 1929 став ся державным и достав назву Земскый музей Тивадара Легоцкого,[2] а в року 1950[3] быв инкорпорованый Закарпатскым краеписным музейом в Ужгородѣ.[4]
История[едітовати | едітовати жрідло]
Тивадар Легоцкый (1830–1815), правник, историк, археолог, етнограф, од року 1855 обыватель Мукачова, уже од року 1863 занимав ся археологичныма выкопами в краю, а його археологична колеция, найбогатша в Австро-Мадярщинѣ была указана на Свѣтовой выставцѣ во Вѣдню в року 1873. Зобрав тыж богаты историчны и етнографичны материалы.[5]
Легоцкый зарядив музей во властном домѣ и любив, указуючи своим гостьом колекцию обсягом около 7 тысяч артефактох,[2] робити назорны екскурсии в глубины истории края.[6] В року 1909, уже кедь быв во старшом вѣку, створив Музейне товаришство, котре опѣковало ся организациов городского музея в Мукачовѣ, куды ладив передати колекцию.[4]
В року 1914 Музейне товаришство достало од городской управы даколькы мѣстности про розмѣщѣня музея на улици Каменского (днесь Ярослава Мудрого), де в року 1920 быв отвореный музей.[1]
Первым директорм музея быв Йозеф Янкович, учитель истории, мѣстный крайознатель,[4] активный автор статей в часописѣ Carpatica (Прага, 1936–1940), выдаваном Комитетом изгледовань Словакии и Подкарпатской Руси и засвяченом геологии, археологии, языку, литературѣ и давным книгам.[7]
По смерти Легоцкого (1915) подля тестаменту право властности колекции перешло на родину, а в року 1920, коли умерла и жена Легоцкого, дѣти выемигровали до Мадярщины, продавши колекцию братиславскому купцьови Лазарю Зингеру. Тот пробовав вывезти колекцию до загранича, але чехословацка влада не дозволила. Судовѣ процесы тягли ся до року 1929, коли влада выкупила право властности и официално отворила державный Земскый музей имени Легоцкого.[2][8]
Днешность[едітовати | едітовати жрідло]
В року 1950 колекция Мукачовского музея была передана Закарпатскому краеписному музею в Ужгородѣ.[1][4] В року 2016 музей в Ужгородѣ приняв имя Тивадара Легоцкого.[2]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Маґочій П. Р.: Карпатика = Carpatica //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 311.
- Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 Сс. 105–106.укр.
- Піскова Е. М.: Музей Легоцького в Мукачевому //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2003-2013. ISBN 966-00-0632-2 — 2010 Том 7 ISBN 978-966-00-1061-1 Одчитане: 2020-05-07) С. 110. укр.
- Иван Поп: Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 Сс. 231–232.русс.
- Йосип Кобаль (Фебруар 2016). Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького. https://www.zkmuseum.com/2016/02/blog-post_17.html. [перевірено 2020-05-07]. укр.
- Історичні кадри: Музей Тиводара Легоцького в Мукачеві (ФОТО). mukachevo.net. 2019-09-16. http://www.mukachevo.net/ua/news/view/626898. [перевірено 2020-05-07]. укр.
- Закарпатський Краєзнавчий музей. https://www.zkmuseum.com/p/zakarpatskyj-krayeznavchyj-muzej.html. [перевірено 2020-05-07]. укр.