Микола Вегеш

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Микола Вегеш
Уроджѣня 26. новембер 1962
Межгорье, Закарпатска обл., Украина
Занятя историк
Язык творов украинскый
Народность Украинець
Родом з Верховины
Горожанство украинске
Едукация доктор истории (1999)
Alma mater Институт истории УНАН
Одзнакы
орден За заслугы ІІ. ст., 2009

Микола Вегеш (*28. новембер 1962, Межгорье (Закарпатска область), Украина) — историк, експерт з истории Подкарпатской Руси. Доктор историчных наук (1999), профессор (2001). Ректор Ужгородской народной универзиты (2005–2012). Член Дозорной Рады ВМГО «Союз обдарованой молодежи». Ученик академика Василя Грабовецкого.[1]

Студии и карьера[едітовати | едітовати жрідло]

Середну школу выходив в родном Межгорью (1979). Такой того року зачав студии на историко-педагогичной факултѣ Ивано-Франковского державного пединститута В. Стефаника, днесь Прикарпатска национална универзита Василя Стефаника. Быв проводником проблемного семинара з истории Украины добы феодализма под водством академика В. Грабовецкого (1979–1984).

В рр. 1984–1991 учительовав в Синевирской середной школѣ. В роках 1990–1994 студовав на аспирантурѣ катедры истории СССР (изгодя истории Украины) Ужгородской державной универзиты (УжДУ). Року 1994 перед ученов радов УжДУ обгаив кандидатску диссертацию «Карпатска Украина в роках 1938–1939: социално-економичны и политичны аспекты», одтогды робить яко доцент УжДУ.

Року 1998 на ученой радѣ Института истории Украины НАН Украины представив докторску диссертацию «Закарпатя в контекстѣ централноевропской политичной кризы перед Другов свѣтовов войнов». Року 1999 обгаив докторску диссертацию перед специалнов ученов радов Киевской националной универзиты Т. Г. Шевченка и зыскав докторат з истории.

В рр. 2000–2004 директор Института карпатознавства УжНУ.

  • 2001 — профессор УжНУ.
  • 2004 — декан историчной факулты.
  • 2005—2012 ректор УжНУ, выбраный рѣшеньом трудового коллектива УжНУ.[2]

Научны роботы[едітовати | едітовати жрідло]

Микола Вегеш мать понад 850 публикаций, серед них 450 научных. Найповнѣйше его научны роботы представлены у двох многотомных выданях «Історичні дослідження: В семи томах» (Ужгород, 2000–2001) тай «Історія і політика в чотирьох томах» (2005).

Учебно-методичны приручкы: «Основи політології», «Вступ до геополітики», «Становлення і розвиток політичної думки в Україні», «Історія української державності», «Політологія: конспект лекцій», «Історична наука в Ужгородському державному університеті: матеріали до лекцій», «Українська державність у ХХ столітті», «Політологія в Ужгородському національному університеті та Болонський процес», «Як писати наукову роботу», «Зарубіжні футурологічні концепці на межі тисячоліть: порівняльний аналіз» и др.

Много робот публиковав в ЗША, Канадѣ, Великобритании, Чехии, Словакии, Мадярщинѣ, Румынии. Соавтор многых коллективных и енциклопедичных выдань. Под его редакциов выходить фахове выданя з проблем истории, политологии, етнологии и културолог «Carpatica-Карпатика».

Библиографию робот Миколы Вегеша зобрав и выдав Мариан Токарь (2002).[3]

Сполоченска активность[едітовати | едітовати жрідло]

Вызнаменаня[едітовати | едітовати жрідло]

  • 1993 — Лавреат премии В. Гренджи-Донского,
  • 1996 — Лавреат премии академика Крипякевича,
  • 2001 — Почестный член Зглядовательского бюро радников Америцкого биографичного института,
  • 2004 — Почестна грамота Верховной Рады Украины «За заслугы перед украинскым народом»,
  • 2005 — Почестный знак Закарпатской областной рады «За розвитя региона»,
  • 2007 — Орден «За заслугы» ІІІ. ст.,
  • 2009 — Орден «За заслугы» ІІ. ст.[3]

Референции и одказы[едітовати | едітовати жрідло]