Константин Матезонскый
| Константин Матезонскый | |
|---|---|
| псевдоним: Бѣлорусин[1] | |
 | |
| Чинность | музикант, хормайстер |
| Сфера | хорова музика, хоровий спів, диригентство, Поліфонія |
| Уроджѣня | 1794 Российска империя |
| Упокоеня | 28. децембер 1858 |
| Унгвар, Мадярске кральовство | |
| Причина смерти | запал печункы[2] |
| Похованя | Ужгород |
| Учні | Иван Силвай |
| Значима особа | Василь Довгович |
| GKG:/g/11vk9ss3s;
| |
Константин Матезонскый, *1794, Российска империя – †28. децембер 1858, Унгвар, Мадярске кральовство — закладатель, диригент и хормайстер первого в Угорской Руси полифоничного (четыриголосого) хору Гармония (од р. 1834) в Унгварѣ.[3][4][5][6]
Биографичны податкы
[едітовати | едітовати жрідло]До Унгвару пришов в року 1833 з Перемышля,[5][3] де быв под псевдонимом Бѣлорусин спѣваком катедралного хора.[1] Призвиско Матезонскый выгадане, його особность повна тайны, дозвол на селитву в Унгварѣ не достав, бо не мав пас. Зато, же фахово ся розумѣв на музицѣ, было му понукнуте, жебы ся вернув до Перемышля за легитимациями, а так буде приятый за хормайстра катедралного хора. Понеже ниякых легитимаций не мав ани в Перемышлю, Матезонскый одышов до Мукачова, а одты дав знати, же го не пустили до Польщи. За первый рок жив в монастырю яко гость поета и священика Василя Довговича, декана Мукачовского деканата, котрый даколько разы писав до викаря Йоанна Чурговича, ци не мог бы Матезонскый достати пост без паса. Аж наконець в осени 1834 епархия пристала на то, жебы провадив церковный хор без легитимации особы. Была му становлена мѣсячна платня 10 флорины, але квартель и кост достав задарь в семинарии.[2] Матезонскый жив фурт в худобности.[5]
О свойом походжѣню и особности никому нич не прозрадив. Коли раз А. Духнович, з котрым ся приятелили, пробовав ся дознати тайну, напоивши свого сполубесѣдника вином, Матезонскый ся остро подхватив: «Знам, де сѣгаш, Россиянин тайну не вызрадить!» Умер хормайстер 28. децембра 1858 по тыждньовой хворотѣ — запалу печункы. В послѣдны минуты його живота коло постели умираючого были його ученици Иван Силвай, Андрей Медведий и диригент Гармонии Михайло Лихварчик.[2]
Погребеный быв на теметовѣ при ужгородском замку. В совѣтской добѣ, при ликвидациии теметова, надгробок передали до фондох музея, умѣщеного в замку.[6]
Хор и репертоар
[едітовати | едітовати жрідло]Хор Матезонского называв ся Гармония. Полифоничный спѣв быв на тот час новотов не лем в Унгварѣ, але и в Австрийской империи. Хор продовжив свою чинность и по смерти Матезонского, веце як 100 рокы.[3][6] Репертоар Гармонии чинили литургичны творы и духовны концерты Д. Бортнянского, украинскы и русинскы спѣванкы: Мир вам, братя; Руська земле, наша мати; Дай нам, Боже, добрый час; Думы мои, думы; Я Русин 6ыл; На войну иду; Ой, на горѣ жыто; а тыж русскы народны спѣванкы и романсы: Черная шаль, Выхожу один я на дорогу, творы О. Верстовского. Выступлѣня хора зыскали величезный успѣх, як свѣдчать рецензии в тогочасной пресѣ.[1]
Од року 1936 Гармония выступовала на габах Радио Кошицѣ зо службов Божов, колядами, духовныма спѣвами и людовыма спѣванками. Послѣдным ей диригентом быв Никифор Петрашевич, высвяченый 23. марца 1941 в Ужгородѣ и абсолвовавшый Будапештску конзерваторию в року 1943.[7]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Алмаший М.: Матезонский Константин // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. Сс. 248–249.
- Гайдук В. М.: Історія становлення та розвитку хорового мистецтва Закарпаття в ХІХ – ХХ столітті //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. укр. С. 17–21 Доступне онлайн
- Грін О. О.: Константин Матезонський — засновник професійної музики Підкарпатської Русі у першій половині XIX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 14 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет — Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2005 укр. Сс. 51–55 Доступне онлайн
- Федір Ковач: Матезонський Костянтин //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. , с. 213
- Павленко Г. В.: Матезонський Костянтин //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 укр.
- Росул Т.: Матезонський // Українська музична енциклопедія. Т. 3: Л – М / Гол. редкол. Г. Скрипник — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. укр. С. 338.
- Матезонський Костянтин. ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка. http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=158. [перевірено 2021-01-18].укр.