Клитика

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кли́тика, (дгр.) κλιτικός склонный — ненадголошене слово, котре ся привязуе ку другому, надголошеному, и творить з ним едно фонетичне слово:[1]

  • енклитика — ненадголошене слово, што стоить за надголошеным;
  • проклитика — ненадголошене слово, што стоить перед надголошеным.
Примѣры енклитик
по́й лем, каза́в ем ти, соко́чу го.
Примѣры проклитик
ку о́сени, лем за́втра, та пра́вда.

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Жеребило Т.В.: Словарь лингвистических терминов. Изд. 5-е, испр. и доп. — Назрань: ООО «Пилигрим», 2010. – 486 с. ISBN 978-5-98993-133-0(русс.)


Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Жеребило Т.В., с. 151.