Йоанн Фогараший
Йоанн Фогараший | |
---|---|
Иван Фогараший лат. Joannes Fogarassy | |
Чинность | священик, педагог, языкознатель |
Горожанство | Російска імперія |
Уроджѣня | марца 25., 1786 |
Великы Комяты, Жупа Угоча, Мадярске кральовство | |
Упокоеня | децембра 11., 1834 (48 р.) |
Вѣдень, Австрийска империя | |
GKG:/g/1215vy5t;
|
Йоа́нн Фо́гараший, лат. Joannes Fogarassy *25. марец 1786, Великы Комяты, Жупа Угоча, Мадярске кральовство (нынѣ Виноградовскый район, Закарпатска область) – †11. децембер 1834, Вѣдень, Австрийска империя) — подкарпатскый русинскый етнограф, языкознатель, священик и педагог.[1][2]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Учив ся в богословскых семинариях в Унгварѣ (1808–1810) и Трнавѣ (1811–1812). В року 1813 быв высвяченый на грекокатолицкого священика и куртый час служив в угочанском Рокосовѣ, а в роках 1814–1818 быв ректором Унгварской грекокатолицкой богословской семинарии. В року 1818 быв посланый до Вѣдня, де служив парохом грекокатолицкой церкви св. Варвары Барбареума до самой смерти.[1]
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]В Барбареумѣ быв организованый славистичный кружок, веденый словенскым языкознательом Йернейом Копитаром, де Фогараший спознав ся зоз штудентами з иншых славянскых земель и их языками. Тото го навело на активны поровнавчы лингвистичны штудии, резултатом котрых быв елаборат Въ обще о различіи Славянскихъ нарѣчій, собственно же о мало й карпато или Угрорусскихъ, котрый послав Ивану Орлаю (1827).[3] Фогараший указуе на сполочне походжѣня славянскых языкох и в духу панславизма вызывать вшиткых славян тримати ся церковнославянчины яко свого литературного языка.[1] Фогараший выступовав против продукованя диалектных граматик.
„ | Зато на спомянутых диалектах выдавати новы граматикы лем едно бы значило — еще вецей оддаляти (Русинох) едных од другых и од их корѣнного чистого руського языка. | ” | |
|
Занимав ся тыж поровнавчыма штудиями мадярского и русинского языка. В року 1833 выдав русько-угорску граматику («Orosz magyar grammalika. Rutheno ungarica grammatica. Для скораго и легкаго языка обучения... у Вѣдню, 1833»), а тыж роботу «Origo et formacio Linguae Ugoricae – ungaricae rectius Magiaricae dictoe historice, philo et etymologice ac gramatice deducta. Viennae. Anno 1833» (1834) («Походжѣня и формованя языка угорского, унгарского, циже мадярского, з погляду историчного, фило- й етимологичного ай граматичного. У Вѣдню року 1833».[2] Фогараший зазначать, же мадярскый язык зостав моцно овплывненый славянскыма языками дунайского региона. Мадярскы владны кругы выказали незадовольство з такых заключѣнь, и церковна иерархия ся дистанцовала од русинского ученого з Вѣдня.[1]
Фогараший быв тыж автором обширного начерка о подкарпатскых Русинах Историческо-топографическое Карпато- или Угророссіанъ описаніе, котрый не быв опубликованый, але выхосновав го за жерело етнограф Ян Чаплович во своей монографии Etnographia Ruthenorum (Етнография Русинох, 250 сторон, 1825), де описав подробно их каждоденный живот, стравы, облечѣня, домашне газдовство ай иншы заробкы, ремесло, торговлю, моралность, календарны и родинны обряды.[4][1]
Честь памяти
[едітовати | едітовати жрідло]В Ужгородѣ една з улиць несе имя Фогарашия.[5]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Данилюк Д. Д.: Фогораші Іван Федорович //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2003-2013. ISBN 966-00-0632-2 2013 Том 10. ISBN 978-966-00-1359-9укр. Сс. 309–310. (Одчитане онлайн: 14.05.2020)
- Іван Поп: Фоґарашій Іоанн //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 783.
- Павленко Г. В.: Фогорашій Іван Федорович //Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 укр. С. 177.
- Андрій Байцар (2016-12-12). Українські етнічні землі на карті Яна Чапловича «Етнографічна карта Королівства Угорщини разом з Хорватією, Славонією, угорським військовим кордоном і Примор'ям» (1829 p.). http://baitsar.blogspot.com/2016/12/1829-p.html. [перевірено 2020-05-16].укр.