Иван Пастелий

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Иван Пастелий
Pásztélyi Ioann
Pasteliy Ivan.jpg
Чинность каноник, историк, педагог
Уроджѣня януара 27, 1741(1741-01-27)
Мѣсто роджѣня Мала Пастиль, жупа Унг, Мадярске кральовство
Упокоеня 1799
Мѣсто смерти Унгвар,
Мадярске кральовство
Иван Пастелий на Викискладѣ

Иван Пастелий, (мад.) Pásztélyi Ioann; *21. януар 1741, Мала Пастиль, жупа Унг, Мадярске кральовство – †1799, Унгваррусинскый церковный и културный дѣятель, педагог, каноник, историк, поет.[1][2][3]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Походив з родины священика.[2] Теологичне школованя достав в Унгварѣ, Будинѣ и Ягру.[4][1][2][3][5] Од року 1765 професор етикы Мукачовской духовной семинарии.[1][5] Позднѣйше священик в Гуменному, Хустѣ, каноник Мукачовской грекокатолицкой епархии.[4][1] В року 1787 епископ А. Бачинскый поклав го за генералного викаря новоствореного Пряшовского викариата з сѣдлиском в Кошицях.[1][5]

Але про Пастелия административна робота была беззначна и в року 1788 резигновав з того уряду. Яко каноник активно ся прилучив до бою за вывольнѣня Мукачовской грекокатолицкой епархии од патроната римокатолицкых бискупох Ягра.[5]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Найвекшым приносом Пастелия ку историчной науцѣ были его латинскоязычны роботы Historia Dioecesis Munkatsiensis (История Мукачовской епархии), яку М. Лучкай зашорив яко 5. том до своей 6-томной Истории карпатскых Русинох, пак De origine Ruthenorum (О походжѣню Русинох), рукопис котрой хранить ся в Державном архивѣ Закарпатской области.[4] В них обстоюе автохтонность Русинох и их право на самостатну диецезию.[5]

З поетичной творбы до нас дойшов лем верш Пѣснь пастыря душевнаго, познатый тыж яко Пѣснь Пастелия, котрый найскорше опубликовав М. Драгоманов в журналѣ Житє і слово, Львов, 1894, т. І, сс. 452–453. Верш написаный людовов бесѣдов, призвиско автора ся вычитуе з акростиха.[2][6]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Данилюк Д. Д.: Пастелій Іван (1741–1799) //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2011 Том 8. ISBN 978-966-00-1142-7 (укр.) с. 85 Одчитане: 25.01.2021
  • Ковач, Ф.: Пастелій Іван //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 (укр.) С. 260.
  • Мишанич О. В.: Іван Пастелій //На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття.— Ужгород: Карпати, 1984 — 528 с. (укр.) Сс. 499–500.
  • Павленко Г. В.: Пастелій Іван // Павленко, Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енцикл. слов. – Ужгород, 1999. – С. 136.
  • Иван Поп: Пастелий Иоанн (Pásztélyi Ioann) // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 (русс.) С. 295.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Ковач, Ф.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Мишанич О. В.
  3. 3,0 3,1 Павленко Г. В.
  4. 4,0 4,1 4,2 Данилюк Д. Д.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 Иван Поп
  6. Пѣснь Пастелия. Одчитане 2021-01-25