Иван Завадяк
|
Иван (Иванув) Завадяк | |
|---|---|
| Иван Завадяк | |
| Уроджѣня | 24. септембра 1939 Новоселиця, Воловськый район |
| Умертя | 18. фебруара 2026 |
| Занятя | писатель, прозаїк |
| Родом |
|
| Alma mater | Ужгородськый державный університет |
| Темы |
|
| Свояк(ы) | брат Михаил Завадяк |
| GKG:/g/11ygz_bnl7;
| |
Ива́н Завадя́к (24. септембра 1939, Новоселиця – 18. фебруара 2026) быв русинськый писатель, прозаїк.
Ранньый жывут
[едітовати | едітовати жрідло]Pодив ся 24. септембра 1939 у Новоселици Хустського (товды Воловського, а пак Міжгірського) района у многодітнуй селянськуй файті. Фаховоє ошколованя дуставав уд 1954. по 1957. рук у Хустському културно-школовалному технікумови тай Ужгородському державному університеті. Уд 1958. по 1961. рук служив у Збройных Силах СССР.[1] 55 рокув робив на разных роботах у културнуй, ошколовалнуй, общественно-політичнуй, правоохороннуй тай выробничуй сферах.[2]
Творьба
[едітовати | едітовати жрідло]Писати краснописемні творы зачав ужек у пінзійові рокы — из слув самого Завадяка, стало ся тото так, ож му ся у нуч на Руздво 2017. рока наснила покуйна мамка тай попросила написати книжку.[2] Быв єдным из упорядникув тай авторув книгы історично-културолоґічных нарисув „Верховина: Волівщина ‒ Міжгірщина“ (2017). Оповіді у русинському языку зачав публіковати у журналови „Отцюзнина“ зачинавучи тым такой 2017. роком, а пак ся публіковав ай у „Алманахах днешньої русинської літературы“. Автор романа у новелах „Брызґы споминÿв из дітвацтва“ (2019) тай трьох повісти из ворошнов назывков „Выпровбалованя любовльôв“ (2021).[1]
22. фебруара 2025 презентовав фіналну часть автобіоґрафічної трилоґії, книгу „Налице та й нарубы“ за характерні тай тайні стороны совітського часу.[2][3] Михаил Зан написав про неї спередслово тай рецензію.[4]
Смерть
[едітовати | едітовати жрідло]Иван Завадяк умер 18. фебруара 2026. року; опровуд быв справленый 20. фебруара.[5]
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,0 1,1 Юрій Шиповіч, Петро Медвідь, ред. (2022) (по русинськы). Aлманах днешньой підкарпатьской русиньской літературы. Обчаньске здружіня Русин Медія, Закарпатьске областне научно-културолоґічне общество імени Александра Духновіча, Русиньскый културолоґічный клуб. с. 72. https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-22/.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Юрій Шипович (24. септембра 2024). Іван Завадяк — „Голосы Русинів Підкарпатя“ (по русинськы). Lem.fm. https://www.lem.fm/holosy-rusiniv-pidkarpatya-sereda-18-10-hod-90/.
- ↑ «Налице тай нарубы»: юбілейный творчый вечур Ивана Завадяка (по русинськы). 22. фебруара 2025. Отцюзнина. https://otcuznyna.com/tvorchyj-vechur-ivana-zavadjaka/.
- ↑ Зан, Михаил (2024), Карпаторусинська іронія Ивана Завадяка, Отцюзнина (№4 (16) 2024), https://otcuznyna.com/karpatorusynska-ironija-ivana-zavadjaka/
- ↑ Медвідь, Петро (18-02-2026). Вмер русиньскый писатель Іван Завадяк (по rue). Лем.FM. https://www.lem.fm/vmer-rusinskyj-pisatel-ivan-zavadyak/.