Перейти до вмісту

Иван Верхратскый

Матеріал з Вікіпедія
Иван Верхратскый
Іван Григорович Верхратський укр.
ПсевдонімІван Правдолюб з Боднарова, Іван Щипавка, Лосун, Любарт Горовський, Любарт Співомир, Петро Правдолюб, Подоляк, Чайка І.

Иван Верхратскый
Познатый як природник, языкознатель, писатель, перекладатель, етнограф
Горожанство Австрійска імперія, Австро-Угорьско, Западноукраинска людова република, Україньска людова републіка
Уроджѣня апріля 26., 1846(1846-04-26)
Бѣльче, Галичина, Австрийска империя
Упокоеня новембра 29., 1919 (73 р.)
Львов
Похованя Личаківський цвинтар 196897021
Научна робота
Сферы наук ботаника, зоология, языкознаня
Главны роботы Знадоби до словаря южноруского
Узнаня
Членство в НТШ, 1899
Одзнакы
честный член, 1905
Иван Верхратскый на Викискладѣ

VIAF:315700867; GND:1157651011; LCCN:n85009393;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Иван Верхратскый, укр. Іван Григорович Верхратський, *26. апрѣля 1846, Бѣльче, Галичина, Австрийска империя – †29. новембра 1919, Львов — природник, филолог, педагог, писатель, перекладатель, етнограф и сполоченскый дѣятель, честный член НТШ.[1][2][3][4][5]

Походив з родины пароха церкви Св. Михаила Григория Верхратского (1798–1848),[4] а про то, же му отець умер в року 1848, мати з четырма малыма дѣтми перенесла ся до Львова, жебы могла вышколовати дѣти, але в року 1862 умерла и она.[3] Иван Верхратскый в року 1865 закончив Академичну гимназию во Львовѣ, 1868 — природницке оддѣлѣня филозофской факулты Львовской универзиты, 1874 — природницкый курз на Ягеллонской универзитѣ в Краковѣ.[1][3]

Во Львовѣ штудовав тыж языкознательство и етнографию. Педагогичну роботу зачав на гимназии в Дрогобычу (1868–1871), де учив украинскый язык и природопис, а его учеником быв Иван Франко. По завершѣню штудий в Краковѣ (1874), учив на гимназии в Жешовѣ од року 1879 — в Станиславовѣ, од року 1989 до пензии (1908) — на Львовской академичной гимназии.[3]

Од року 1899 — рядный член НТШ, створив там и став у чолѣ математично-природничо-медичной секции, редаговав ей научный зборник (1897–1898, 1900–1903, 1905, 1908–10) и быв его активный автор; быв членом Физиографичного товаришства в Краковѣ (1873); од року 1905 — честный член НТШ.[1]

Послѣдны рокы бывав во Львовѣ во властном мурованом домѣ на ул. Голомба, 8 (од року 1946 — улиця Ивана Верхратского). Быв женатый з Оленов Русин (1870–1951). Погребеный на Лычаковском цинтерю, на полю 3, за гробами Шашкевичох и Барвинскых, в криптѣ Верхратскых и Русинох.[4]

Природопис и языкознательство
Верхратскый заклав основы украинской научо-природничой терминологии роботов «Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі» (1864–1879). Быв автором гимназиалных учебникох з ботаникы, зоологии и минералогии, автором ряда научных робот з украинской диалектологии и лексикологии:
Литература
Як писатель выступовав тыж под псевдонимами «Іван Правдолюб з Боднарова, Іван Щипавка, Лосун, Любарт Горовський, Любарт Співомир, Петро Правдолюб, Подоляк, Чайка І.», криптонимами «Г., І. В., Л.»[1][2] Выйшли его кннжкы “Стрижок. Збірник поезій сатиричних, епіграмів…” (1864), “Калина. Збірник стихотворов” (1875), “Байки, приказки і повістки” (1875), “Тріолети” (1878). Рецензовав творы Ю. Федьковича, “Німецько-руський словар” О. Партицкого, перекладовав з польскых писательох. В року 1880 выдавав литературно-науковый часопис “Денниця”. Але его литературна творба достала остру критику Ивана Франка за «недостаток поетичного чутя и таленту, неприродный мѣшаный язык и етимологичный правопис».[4]

Интересны факты

[едітовати | едітовати жрідло]

И. Верхратскый организовав на гимназии в Дрогобычу литературный кружок, до якого ходив в числѣ 12 членох ай Иван Франко. Зачаток своей литературной творчости И. Франко описовав так:[6]

Почав я писати віршем і прозою дуже вчасно, ще в нижчій гімназії. Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський, оба писателі і поети…

— Иван Франко, писмо до М. Драгоманова дня 26. апрѣля 1890укр.

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • М. Г. Железняк: Верхратський Іван Григорович //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. Доступне онлайн. Одчитане: 25.04.2021)укр.
  • Ігор Мельник (26.04.2016). Згадаймо Івана Верхратського. Збруч. https://zbruc.eu/node/50747. [перевірено 2021-04-25]. укр.
  • Маріанна Мовна, Платон Третяк: ВЕРХРАТСЬКИЙ Іван //Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія: електронна версія, Київ, Львів: Наукове товариство імені Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2015, Доступне онлайн. Одчитане: 24.04.2021укр.
  • О. Рожнятовська: Природодослідник, мовознавець, філолог. До 170-річчя від дня народження І. Верхратського (1846–1919) //Дати і події, 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Національна парламентська бібліотека України. — Київ, 2016. ISSN 2306-3505Сс. 97–101 Доступне онлайн. Одчитане: 24.04.2021укр.
  • Иван Верхратский (1846) (по русскы) (фото). Украинский Календарь. http://www.calendarium.com.ua/ivan_verhratskii_1846. [перевірено 2021-04-24]. 
  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Маріанна Мовна, Платон Третяк
  2. 2,0 2,1 М. Г. Железняк
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 О. Рожнятовська
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Ігор Мельник
  5. Украинский Календарь
  6. http://en.calameo.com/books/004248948d98490e414d8