Перейти до вмісту

Дрогобич

Зо сторінкы Вікіпедія
(Напрямленый з Дрогобыч)
місто
Дрогобич
укр. Дрогобич
Ерб Прапор
Герб Дрогобича Прапор Дрогобича
Дрогобич
Основны інформації
49°21′N 23°30′E / 49.350°N 23.500°E / 49.350; 23.500
КраїнаУкраїна
КрайЛьвівска область
ОкресДрогобичскый раён
Админцентр дляДрогобицька область, Дрогобицький повіт, Дрогобицький повіт, Дрогобычский уезд, Дрогобицькый район
Засноване1091
Перша змінка1238
Статус містаз 1422 року
Аґломерація Дрогобичска аґломерація
Жытелїв 73 628 (2022)[1]
Розлога 31,93 км²
Поштовы індексы82100—82119
Телефонный код3244
Часова зонаUTC+2:00, UTC+3:00
Надморьска вышка 297 метер
Водный обєктТисмениця, Побук (днесь Серет)
Назва жытелївДрогобичан, Дрогобичанка, Дрогобичане; давнїше пашакы (центер міста), цибульници (околіцї)[2]
Братьскы містаПольско Санок, Польско[3]
Польско Бытом, Польско[3]
Польско Демблін, Польско[3]
Польско Перемышль, Польско[3]
Польско Дембіця, Польско[3]
Польско Леґніця, Польско[3]
Польско Олецько, Польско[3]
Польско Остшешів, Польско[3]
Хорватія Ліпік, Хорватія[3]
Латвія Смілтене, Латвія[3]
Словеньско Баньска Бістріця, Словакія[3]
Споєны Штаты Америцькы Баффало, США[3]
Споєны Штаты Америцькы Маскатін, США
Україна Ізюм, Україна[4]
День міста8. септембра[5]
Історіяісторія Дрогобича
СтанціяДрогобич
Дрогобич
Дрогобич
Мапа
Містьскый уряд
Адреса 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1
Вебова сторінка Дрогобицька міськрада укр.
Пріматор Кучма Тарас Ярославович
VIAF:123229161;GND:10031995-6;

Дрого́бич (укр. Дрогобич [droˈɦɔbɪtʃ] Информация о файле высловность) є місто на западї Україны в Дрогобичскім раёнї Львівской области. Адміністратівный центер Дрогобичского раёну і Дрогобичской містьской громады. В роках 1939–1941 і 1944–1959 — центер Дрогобичской области.

Місто было заложене на концї 11. столїтя. Быв центер староства Перемышльской землї. Од 15. столїтя ся місто розвило передовшыткым як ярмарковый і соленый центер. По першім роздїлїню Польско-литовской унії перешов Дрогобич під надвладу Габсбурьской імперії. В половинї 19. столїтя ся стало найвекшым нафтовым центром в Европі, што приспіло к быстрому розвою міста. Од зачатку новембра 1918 быв повітовым центром у рамках ЗУНР, по Актї зъєдночіня 22. януара 1919 у рамцї ЗОУНР.[6] По анексії Польщов – центер повяту Львівского войводства в меджівойновій Польщі.[7] Подля Пакту Молотов – Ріббентроп з року 1939 было анектоване Совєтьскым союзом. В дослїдку другой світовой войны было місто зачленене до україньской части Совєтьского союза, котра пізнїше ся в роцї 1991 стала незалежнов Українов.

Днесь є місто знаме як родиско Юрія Дрогобича, Елізабет Берґнерова, Івана Франка і Бруна Шулца. В містї походили чіселны нафтовы рафінерії. В сучасности в містї фунґує Дрогобичскый соленый завод, найстаршый фунґуючій подник в Українї і Европі.[8] Одгадована популація Дрогобича є 73 682 обывателїв (одгад з року 2022), што з нёго робить друге найвекше місто в Львівской области.

Етімолоґія

[едітовати | едітовати жрідло]

Офіціална назва міста

[едітовати | едітовати жрідло]

О походжіню назвы неекзістує єднотного суджіня.

Подля найрозшыренїшой верзії екзістовала при соленім жрїдлї в передгорї Карпатів осада Бич, котрой обывателї торговали з солю. По нападу кочовных племен Куманы на кінцї 11. стороча было місто выпалене. По істом часї ся обывателї, котры стигли втїкти перед ворогами, вернули ся і знову побудовали місто, але на кус іншім містї. Нове місто назвали укр. „Другий Бич“ (русин. Другый Бич), і часом ся го назва змінила на Дрогобич.[9][10]

Екзістує ай верзія, же назва міста походить зо слов укр. другий бік (русин. друга сторона; котры ся пізнїше споїли), протоже сучасне місто взникло на другій сторонї рїкы Робук (днесь Серет), напротив соленой товарнї.

Подля далшой верзії назва походить зо слова „драговина“,[11] што значіть мокрадьска область, протоже спочатку теріторія была дуже мокрадьска.

Екзістує также суджіня, же назва взникла з особного мена Дорогобит, котре было пізнїше полонізоване.

В розлічных языках ся назва транслітерує такым способом:

по анґліцькы — Drohobych;
по польскы — Drohobycz;
на їдіші — דראָביטש;
по нїмецькы — Drohobytsch.

Алтернатівны назвы Дрогобича

[едітовати | едітовати жрідло]

Літературный світ дав місту дакілько оріґінальных мен: вдяка дїлам писателя Бруна Шулца за Дрогобич ся часто уваджать (переважно в медіях) як укр. „Цинамонове місто“ (русин. Обходы з шкоріцёв) або укр. „Республіка мрій“ (русин. Републіка снів). Львівскый писатель Станїслав Муеллер[pl] во своёй повідцї „Генрік Флес“ (1908) называє Дрогобич укр. „Рокомишем“ (русин. Рокомышом). В збірцї укр. „Український постапокаліпсис“ (русин. Україньска постапокаліпса) має Дрогобич назву укр. „Місто рисових туманів“ (русин. Місто ріжовых молг) (подля рівноменной повідкы автора Олега Стецюка). Стецюк О. Місто рисових туманів / Збірка конкурсних робіт «Український постапокаліпсис». Kyjev: ДНТЦ ЯРБ. 2018. с. 159–166..  Пошырене є ай хоснованя такых назв як укр. „Місто Каменяра“ (русин. Місто Каменяря) або „Місто Котермака“.

Ґеоґрафія і клімат

[едітовати | едітовати жрідло]

Дрогобич ся находить в югозападній части Львівской области на рїцї Тисмениця, на граніцї Надднїстерьской рівнины і Карпатьского передгоря. Є центром Прикарпатьской аґломерації, котра окрем Дрогобича обсягує і міста Борислав, Стебник, Східницю, Трускавець і околічны села.

Розлога міста є 31,93 км². Часто ся поплести з розлогов Дрогобичского містьского заступительства (екзістовало до юлія 2020), до котрого належала теріторія міста Стебник і котре мало розлогу 44 км² (хоць то тыж не є точно, протоже розлога Стебнику є подля дакотрых даных 8,96 км², а подля іншых даных 12 км²): 31,93 + 12 = 44.

Найвысша полога в міст є югозападна часть лїсопарку Б. Хмельницького (363 м). Найнизша полога є при рїцї Тисмениця в близкости села Почаєвичі (275 м). [12]

Дрогобич ся находить во выходоевропскій часовій зонї меджі 23. і 24. мерідіяном.

Клімат є мірно контінентално з мірнов зимов і теплым лїтом. Середня теплота є 4 °C в януарї і +18 °C в юнії. Найтеплїшы місяцї суть юлій і авґуст з середнёв місячнов теплотов около +22 °C; найхолоднїшый є януар. Рочны опады ся досягають в діапазонї 600–800 мм. Векшына опадів припадать на теплый період. Місто належить до вогкой мірно теплой аґрокліматічной зоны; основный вплив на клімат має полога Дрогобича в передгорї Карпат. Про місто є характерістічна высока вогкость воздуху (в зимі 70–80 %, в лїтї 85 %) і зниженый атмосферічный тиск (725–745 мм ортутёвого стовпця).

Обывательство

[едітовати | едітовати жрідло]

Чісло трывалого обывательства міста к 1. януара 2022 было 73 682 особ.[13][14][15]

Народностне зложіня

[едітовати | едітовати жрідло]
  • 1869 р. — 18 880 обыв. (28,7 % —Українцї, 23,2 % — Поляци, 47,7 % — Жыде)
  • 1921 р. — 34 756 обыв. (24,4 % — ґрекокатолици, 31 % — римокатолици, 44,3 % — юдаізм)
  • 1931 р. — 37 300 обыв. (25 % — ґрекокатолици, 33 % — римокатолици, 40 % — юдаізм, 425 православных)
  • 1933 р. — 32 622 обыв.[16]
  • 1939 р. — 40 600 обыв. (26,3 % — Українцї, 33,2 % — Поляци, 39,9 % — Жыде)
  • 1943 р. — 21 245 обыв.[17].
  • 1959 р. — 48 145 обыв. (70,1 % — Українцї, 22,6 % — Росіяне, 2,9 % — Поляци, 2,4 % — Жыде)[18][19]

Роздїлїня обывательства подля народности подля даных зо списованю людей з року 2001[20]:

Народность Процент
Українцї 93.98 %
Росіяне 3.91 %
Поляци 0.46 %
Білорусы 0.26 %
Циґане 0.22 %
іншы/не уведжены 1.17 %

Языкове зложіня

[едітовати | едітовати жрідло]

Роздїлїня обывательства подля материньского языка подля даных зо списованю людей з року 2001[21]:

Язык Чісло Процент
україньскый 72530 94.13 %
російскый 3299 4.28 %
циґаньскый 167 0.22 %
польскый 159 0.21 %
білоруськый 84 0.11 %
мадярьскый 28 0.04 %
румуньскый 20 0.03 %
гебрейскый 12 0.01 %
іншы/не уведжены 750 0.97 %
Цїлком 77049 100 %

Містности і уліцї Дрогобича

[едітовати | едітовати жрідло]

Містности Дрогобича

[едітовати | едітовати жрідло]

В Дрогобичі, таксамо як у векшынї найдавнїшых населеных міст Україны, екзістують назвы єднотливых частей населеных міст. В сучасности ся в Дрогобичі заховали такы мікротопоніма.

Главны:
  • Війтівска Гора
  • Гирівка
  • Гірка
  • Добрельчичі
  • Завіжнє
  • Задвірне
  • Задубиче
  • Задубиче-Лішня
  • Закостельнї Загороди
  • Зваричі
  • Корост
  • Лан
  • Лішняньске Передмістя
  • Мікрораён Коновальця
  • Мікрораён Самбірьска
  • Мікрораён Спортивна
  • Млинкы (роздїлены на Млинкы Сівкові і Млинкы Шкільникові)
  • Нова Волоща
  • Плебанія
  • Посёлок
  • Старостиньскый Двір
Малы:
  • Біля Тандему
  • Біля Хімії
  • Болоня
  • Босня
  • Вокзал
  • Гыцлівка
  • Горїшнї Загороды
  • Зоряне
  • Карьєры
  • Колёнія
  • Кохна
  • Лішняньскі Загороды
  • Міські Загороды
  • Навсі
  • Нива
  • Повышена
  • Скітня
  • Угорьскый Кут

Уліцї Дрогобича

[едітовати | едітовати жрідло]
Подробно см.: Список уліць Дрогобича

К юлію 2022 є в Дрогобичі 259 урбанных назв.

Містна самосправа

[едітовати | едітовати жрідло]

Сістему орґанів містной самосправы міста творять:

  • Дрогобичскый містьскый голова,
  • Містьска рада в Дрогобичі,
  • Выконный комітет Містьской рады в Дрогобичі.

Містьска рада в Дрогобичі має 50 посланцїв, котры роблять в 7 тырвалых фунґуючіх посланецькых комісіях.[22]

Выконный выбор містьской рады в Дрогобичі має 13 особ.[23]

Чісло заместнанцїв выконных орґанів містьской рады є 167 особ.

Міські голови

[едітовати | едітовати жрідло]

Освіта

[едітовати | едітовати жрідло]
Дрогобичска штатна педаґоґічна універзіта Івана Франка
Дрогобичска штатна педаґоґічна універзіта Івана Франка
Історічна факулта Дрогобичской штатной педаґоґічной універзіты Івана Франка

Дрогобич є вызначным освітным центром Львівской области і цїлого штату, дїє ту пару высокых школ, меджі котрыма є педаґоґічна універзіта, духовна семінарія, 12 ліцеїв і ґімназій, технікумы і колеґії, музичне і лїкарьске учіліща, музичны і умелецькы школы.

Універзалны едукачны інштітуції
  • Ліцей ч. 1 Івана Франка
  • Ліцей ч. 2
  • Ліцей ч. 3 Вячеслава Чорновола
  • Ліцей ч. 4 Лесі Українкы
  • Ліцей ч. 16 Юрія Дрогобича
  • Дрогобичскый ліцей[24]
  • Ліцей Богдана Лепкого
  • Ґімназія ч. 5 героя Україны генералмаёра Сергія Кульчицького
  • Ґімназія ч. 8
  • Ґімназія ч. 9 Героїв Крут
  • Ґімназія ч. 10 Євгена Коновальця
  • Гімназія ч. 14
  • Ґімназія ч. 17
Мімошкольскы едукачны інштітуції
  • Дїтьска і молодежна шпортова школа Івана Боберського
  • Дїтьска умелецька школа ч. 1; ч. 2
  • Дїтьска музична школа ч. 1; ч. 2
  • Ательєр іконопису
Шпеціалны едукачны заряджіня міста
  • Дрогобичска духовна семінарія благословеных мучеників Северина, Віталія і Якима[25]
  • Дрогобичска механіко-технолоґічный коледж
  • Дрогобичска колеґія нафты і ґазу
  • ВПТУ ч. 19
  • ППЛ ч. 15
  • Музичне учіліще Барвіньского
  • Дрогобичска колеґія штатістікы
Высока школа
  • Дрогобичска штатна педаґоґічна універзіта (ДШПУ) Івана Франка
    • Факулта фізікы, математікы, економікы і іновачных технолоґій
    • Факулта україньской і чуджой філології
    • Факулта історії, педаґоґікы і псіхології
    • Факулта основной едукації і уменя
    • Факулта здравя чоловіка і природных наук
    • Центер постґрадуалной едукації і приправы на высокошкольску штудію
  • Дрогобичскый проєктовый інштітут
Філіалкы высокых школ
  • Дрогобичска філіалка Вінницького проєктового інштітуту
  • Дрогобичска філіалка Тернопільской економічной універзіты
  • Дрогобичска філіалка універзіты „Львівска політехніка“

Хранены природны обєкты

[едітовати | едітовати жрідло]

Арборетум

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Еколоґічный парк штудентьскый

Паркы-памняткы загородного і паркового уменя

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Парк XIX. ст.
  • Дрогобичскый містьскый парк културы і оддыху
  • Парк ім. Богдана Хмельницького

Природны памняткы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Бук червенолистовый
  • Бук червенолистовый (2 екз.)
  • Гінкго
  • Ґрупа маґнолій
  • Ґрупа стрїберных смерек
  • Ґрупа тисів (4 екз.)
  • Ґрупа туй западных (7 екз.)
  • Маґнолія кітайска
  • Воцетове дерево

Інше

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Дебря Когутик

Картка обывателя Дрогобича

[едітовати | едітовати жрідло]

В авґустї 2020 была в Дрогобичі заведжена карта обывателя Дрогобича.[26]

Ґалерія

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Уліця Тараса Шевченка
    Уліця Тараса Шевченка
  • Будова історічной факулты ДШПУ Івана Франка
    Будова історічной факулты ДШПУ Івана Франка
  • Вілла Гальпернів, ул. Лесї Українкы,
    Вілла Гальпернів, ул. Лесї Українкы,
  • Памнятник Юріёви Дрогобичови
    Памнятник Юріёви Дрогобичови
  • Памнятник жертвам нїмецькой окупації в роках 1941–1944
    Памнятник жертвам нїмецькой окупації в роках 1941–1944
  • Дрогобичска духовна семінарія (УҐКЦ)
    Дрогобичска духовна семінарія (УҐКЦ)
  • Погляд з радніцї на часть намістя Рынок і ул. Мазепы
    Погляд з радніцї на часть намістя Рынок і ул. Мазепы
  • Погляд з радніцї на часть намістя Рынок і ул. Ковальску
    Погляд з радніцї на часть намістя Рынок і ул. Ковальску
  • Погляд з радніцї на Катедралу Найсвятїшой Тройцї
    Погляд з радніцї на Катедралу Найсвятїшой Тройцї
  • Погляд з радніцї на часть намістя Рынок. Поззаду є костел.
    Погляд з радніцї на часть намістя Рынок. Поззаду є костел.
  • Старый дім, подля назвы корчмы в ёго пивніцї знамый як ловецька пивніця
    Старый дім, подля назвы корчмы в ёго пивніцї знамый як ловецька пивніця

Поз. тыж

[едітовати | едітовати жрідло]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. ↑ «Сьліпі на матчі не ходіт», [[Анджей Хцюк]]. http://www.ji.lviv.ua/n58texts/chciuk1.htm#_edn2. [перевірено 1 лютого 2012]. 
  3. ↑ 3,00 3,01 3,02 3,03 3,04 3,05 3,06 3,07 3,08 3,09 3,10 3,11 Міста-побратими (по uk). 2022-07-01. https://drohobych-rada.gov.ua/%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%83/city-friend/. [перевірено 2023-05-16]. 
  4. ↑ Дрогобич та Ізюм стали містами-побратимами (по uk). 2022-07-01. https://drohobych-rada.gov.ua/дрогобич-та-ізюм-стали-містами-побрат/. [перевірено 2023-05-16]. 
  5. ↑ День міста у Дрогобичі офіційно перенесли на 8 вересня (по uk). 2023-07-20. https://drohobych-rada.gov.ua/den-mista-u-drogobichi-ofitsiyno-peren/. [перевірено 2025-08-22]. 
  6. ↑ Литвин М.Р. [http://www.history.org.ua/?termin=Zakhidna_oblast_UNR Західна область Української народної республіки (ЗО УНР) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 672. — ISBN 966-00-0610-1.
  7. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu drohobyckiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. Архівна копія з оріґінала зроблена 4 жовтня 2013. https://web.archive.org/web/20131004223557/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340640542. 
  8. ↑ *Найстаріша компанія України — на Львівщині.
  9. ↑ Назва міста. http://www.drohobyczer-zeitung.com/2014/04/tatarska-gora.html#more. 
  10. ↑ Mściwujewski, M. (1935). From the history of Drogobycz. Drohobych: Księgarnia Ludowa
  11. ↑ Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 404.
  12. ↑ {{https://uk-ua.topographic-map.com/map-m4dt1h/%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%87/}}
  13. ↑ «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020. http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/05/zb_chuselnist%202019.pdf. [перевірено 29 листопада 2020]. 
  14. ↑ «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2013. http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2013/sb_nnas_2012.pdf. [перевірено 29 листопада 2020]. 
  15. ↑ «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016. http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2016/zb_nas_15.pdf. [перевірено 29 листопада 2020]. 
  16. ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych Архівовано 15 липня 2018. / opracował Tadeusz Bystrzycki. — Przemyśl — Warszawa; : Wydawnictwo Książnicy Naukowej, [1933]. — [Zeszyt I—XXVI]. — S. 2058.
  17. ↑ Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 6. Архівовано 10 квітня 2021. нѣм.
  18. ↑ Drohobych in Encyclopedia of Ukraine. http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm. [перевірено 30 травня 2008]. 
  19. ↑ Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8.
  20. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  21. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  22. ↑ Список депутатів Дрогобицької міської ради. Архівна копія з оріґінала зроблена 24 квітня 2014. https://web.archive.org/web/20140424163139/http://www.drohobych-rada.gov.ua/dok/2012/depytatu.pdf. [перевірено 24 квітня 2014]. 
  23. ↑ Персональний склад виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Архівна копія з оріґінала зроблена 24 квітня 2014. https://web.archive.org/web/20140424160615/http://www.drohobych-rada.gov.ua/content/2307. [перевірено 24 квітня 2014]. 
  24. ↑ Сайт Дрогобицького педагогічного ліцею. http://www.drohobych.net/liceum/. [перевірено 4 липня 2006]. 
  25. ↑ http://dds.edu.ua/ Архівовано 22 березня 2012. Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ
  26. ↑ Шаблона:Cite web 2

Жрїдла, одказы і література

[едітовати | едітовати жрідло]

Есеї о Дрогобичі

[едітовати | едітовати жрідло]
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Дрогобич&oldid=163304"