Вікіпедія:Статя тыждня/2019/38
Александер Павлович — (*19. септембра 1819, Шаріське Чорне (нынї Окрес Бардеёв, Пряшівскый край, Словеньско) — †25. децембра 1900, Свідник) - русиньскый поет, публіціста, фолклоріста, церьковный і културно–освітній дїятель. Народив ся 19.-го септембра 1819 в селї Шаріське Чорне, в родинї вітця Івана, котрый быв священиком і матерї Анна Гладишовска была дївков священика. Александер быв пятым сыном у фамилії. В році 1847 закінчив Трнавську духовну семінарію, і вернув ся на рідну Маковіцю де быв року 1848 высвяченый за священика. Перед револуціёв в 1848 ся зознамив з Духновічом, з котрого взяв приклад патріота і учітеля. В року 1849 ся переселив з Куримы до Пряшова, де 2 рокы працовав як архіварь єпіскопской канцеларії. Ту започав публіковати свої першы стишкы. В році 1851 дістав понуку професора на катедрї російского языка і літературы на кошіцькій ґімназії но він пожадав о місце священика в Біловежі де не было ани школы ани учітеля. Павловіч не чекав і сам зачав учіти дїти азбуку і катехізмы, рахункы і рисованя на своїй фарї. В року 1864 ся переселив до Вышнёго Свідника, де остал аж до смерти - веце як 36 років. Іщі як 81 старець тримав годины катехізму в школї. Аж до смерти носив довге волося. Вмер в септембрї 1900 р. во віку 81 років.