Володимир Гошовскый
| Володимир Гошовскый | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Познатый як | збератель и публикатор русинскых спѣванок Подкарпатя |
| Уроджѣня | септембра 25., 1922 |
| Ужгород, Подкарпатска Русь | |
| Упокоеня | децембра 30., 1996 (74 р.) Львов, УССР |
| Похованя | Личаківський цвинтар 214458563 |
| Научна робота | |
| Сферы наук | музикология |
| Ученый ступень | доктор филозофии |
| Alma mater | Карлова универзита |
| Володимир Гошовскый на Викискладѣ VIAF:311154854, 26114975; GND:128844000; LCCN:n81007153; Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ | |
Володимир Гошовскый, укр. Володи́мир Леоні́дович Гошо́вський, *25. септембер 1922, Ужгород—†30. децембер 1996, Львов) — русинскый фолклориста, украинскый етномузиколог.[1][2][3]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Походив з родины галицкого правника русофила Леонида Гошовского и арменской пианисткы Лизы Багатуровой, котры по Первой свѣтовой войнѣ емигровали до Прагы, а по прилучѣню Подкарпатской Руси (1919) были посланы там на роботу, як знаючы мѣстны языкы. Ту им ся родив четвертый сын — Володимир.[4]
В Ужгородѣ закончив середню школу, а в року 1939 по занятю Подкарпатской Руси мадярскым войском родина ся вернула до Прагы, де в роках 1940–1944 штудовав на Карловой универзитѣ (котра под нѣмецков окупациов фунговала яко Нѣмецка универзита) славянску филологию, етнографию, музикологию, арабскый и европскы языкы. В року 1944 обгаив дизертацию на тему Етнографична анализа творчости Н. В. Гоголя и достав званя доктора филозофии.[5]
В року 1945 родина ся вернула до Ужгороду. Володимир Гошовскый в роках 1946–1948 быв научным працовником Ужгородского краеписного музея; в роках 1948–1953 преподавав в Ужгородской музичной школѣ ай училищу. В року 1953 екстерно закончив Львовску конзерваторию.[5]
Од року 1955 року систематично записовав людовы спѣванкы по цѣлой Закарпатской области и дале. За первы 10 рокы записав понад 1600 співанок из 60 сел области, а ещи даколько соток в сосѣдных областях карпатского региону. Под вплывом знатого диалектолога, професора Ужгородской универзиты Йосипа Дзендзелѣвского зачав штудировати музичны диалекты, што вызначило его теоретичны погляды ай методологию на цѣле наступне десятьроча.[6]
В роках 1961–1969 преподаватель Львовской конзерватории, де основав кабинет музичной фолклористикы и зачав анализовати людовы спѣванкы на основѣ принципох лингвистикы и кибернетикы. Его пионерску роботу Фолклор и кибернетика в Украинѣ не хотѣли публиковати, а лем по прямом засягу Никиты Хрущова опубликовали ю в Москвѣ (1964). Была то перва в СССР робота на таку тему.[5]
Во Львовской конзерватории была силна опозиция и нападаня против него. Наконець, коли ситуация стала просто нестерпна, ученый зрюк ся вшиткых функций в конзерватории (1969) и перейшов на творчу роботу. На вольной нозѣ зостав без стабилной платнѣ, жив лем з принагодных заробкох. Розчарованый украинскыма реалиями, одышов до Армении, де в роках 1975–1986 працовав в Инштитутѣ умѣня АН. Послѣдне десятьроча свого живота робив за честь в розличных сполоченскых организациях и акциях на полю фолклористикы и музикологии.[6]
Важнѣйшы публикации
[едітовати | едітовати жрідло]- Фольклор и кибернетика // Советская музыка. — 1964. — № 11. — С. 74-83; № 12. — С. 83-89.
- Принципы и методы систематизации и каталогизации народных песен в странах Европы. — Музфонд СССР. — Москва, 1966. — 74 с.
- Украинские песни Закарпатья. — Советский композитор. — Москва, 1968. — 478 с.
- У истоков народной музыки славян. Очерки по музыкальному славяноведению. — Советский композитор. — Москва, 1971. — 304 с.
- Армянский Универсальный Структурно-Аналитический Каталог Музыкального Фольклора: Материалы. — Ереван, 1977. — 79 с.
- Горани. К типологии армянской песни (Опыт исследования с помощью ЭВМ). — Ереван, 1983. — 71 с.
- Знаки общности в мелодике «кочари». Сравнительный семиологический анализ с помощью ЭВМ. — Баку: АН АзССР. — 1988. — 30 с.
- Квитка К. В. Избранные труды в двух томах / Составление и комментарии Гошовского В. Л. — Советский композитор. — Москва. — Т. 1. — 1971. — 384 с. — Т. 2. — 1973. — 424 с.
- Квитка К. В. Музыкальный фольклор и музыкальная фольклористика на Кавказе (Из рукописного наследия ученого) / Составление и комментарии В. Л. Гошовского. — Ереван. — 2001. — 92 с.
Интересны факты
[едітовати | едітовати жрідло]- Коли в року 1945 Гошовскы вернули ся з Прагы до Ужгороду, то безпековым органам ся видѣло подозрѣлым, зашто главѣ родины Леониду Гошовскому не признали его рокы службы и не достав пензию,[4] а Володимиру не признали его диплому и мусѣв штудовати высшу школу ещи раз.[5]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Гошовський Володимир Леонідович. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка. https://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=100. [перевірено 2022-09-26].укр.
- Тетяна Літераті (23.06.2016). Втрачений Ужгород: історія родини Гошовських. "Про Захід". https://prozahid.com/content-30448-html/. [перевірено 2022-09-25].Тетяна Літераті. Історія родини Гошовських (reprint). // Ужгород (новинка). 3 грудня 2016, с. 9.укр.
- П. К. Медведик , В. П. Пасічник. Гошовський Володимир Леонідович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.]. Київ: НАН України, НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=31660. [перевірено 24.09.2022].укр.
- Микола Мушинка. Випередив свою добу. З приводу смерті Володимира Гошовського. // Ужгород: Карпатський край,1997. № 6–10, сс. 100–102.укр.
- Иван Поп. Гошовский Владимир. in Иван Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. Сс. 141–142. ISBN 966-7838-23-4. http://history.org.ua/LiberUA/966-7838-23-4/966-7838-23-4.pdf.русс.
- І. В. Хланта: Гошовський Володимир Леонідович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр., .