Виктор Кимак

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до: навіґація, Найти

Виктор Федоров Кимак (*1840 — †1900/1901, Одесса, Российска империя) — русинскый педагог, новинарь, историк русофилской ориентации.

Робота в гимназии[едітоватиедітовати жрідло]

Закончив Унгварску гимназию и богословску семинарию з найлѣпшыма нотами,[1] але духовного званя ся зрюк. Наступив до Унгварской гимназии яко профессор истории. Историю выучовав на русском языцѣ, з курса лекций склав учебник, котрый быв выданый Обществом Св.Василия Великого под назвов Всемирная исторія в трьох томах (1868-1870).[2]

Робота в Обществѣ Св.Василия Великого[едітоватиедітовати жрідло]

Виктор Кимак быв найактивнѣйшым членом Общества Св.Василия Великого.[3] В юну 1869 быв выбраный редактором новинкы Свѣтъ, его помочным редактором бы Виктор Гебей. Яко редактор змагав ся приблизити язык новинкы ку нормам литературного русского языка, публиковав творы русскых писательох. Активно продовжив линию пережых редакторох Юрия Игнаткова и Кирила Сабова на критику державного устрою и державной политикы, епископа Штефана Панковича, з чим зыскав собѣ многочисленных неприятельох.

Новинка, котра мала 500 передплатительох в найлѣпшой своей добѣ, была скритизована епископом, котрый поважовав такы публикации за шкодливы про позицию Русинох, вызвав духовенство ку бойкоту новинкы. Вызва мала за наслѣдок, же число передплатительох упало до 160 и печатаня новинкы приносило збыток.[4]

2. фебруара 1871 на засѣданю Общества Св. Василия Великого член редакции отець Николай Гомичков зажадав одступлѣня Виктора Кимака з редакторства, 21 голосом против 6 Виктор Кимак быв з поста редактора одстраненый.

Цитовано подля: Валерій Падяк. Ужгородський тижневик «Новый Свѣтъ» (1871–1872}. С. 21.

Проиграный бой з властями и емиграция[едітоватиедітовати жрідло]

По одстранѣню з редакторства Свѣта Виктор Кимак продовжив нападати на епископа и державну политику зачавши в юлу 1871 редаговати и выдавати сатиричну новинку Сова. В истории новинарства Мадярского кралевства се быв уникатный случай, коли публициста систематично нападав высше церковне веджѣня.[5] По первом числѣ Совы епископ домог ся од властника печатнѣ перестати з выпуском новинкы. Виктор Кимак продовжив выдавати новинку в Будапештѣ, де вышли еще четыри числа, покы новинку не заказали.[6]

Министерия школства перемѣстила Виктора Кимака до гимназии в Пейчу. Виктор Кимак намѣсто того выбрав емиграцию до России, де зыскав мѣсто профессора гимназии в Санкт-Петербургу и Москвѣ. В року 1874 зо здоровельных доводох перейшов до Одессы, де учив на гимназии до конця живота.[1]

Жерела[едітоватиедітовати жрідло]

  • Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005.
  • Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. ISBN 80-85137-15-1 С. 169.
  • Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. С. 332–333.
  • Недзѣльскій, Евгеній. Очеркъ карпаторусской литературы. Изданіе Подкарпаторусскаго Народопросвѣтительнаго Союза въ Ужгородѣ. Ужгородъ, 1932. Сс. 182–187.
  • Падяк, Валерій. Ужгородський тижневик «Новый Свѣтъ» (1871–1872). Анотована бібліографія матеріалів та історичний нарис. Ужгород. Видавництво В. Падяка. 2006.
  • Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001.

Референции[едітоватиедітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Алмашій М. Cс. 115–116.
  2. Магочій П.Р., Поп І., с. 333.
  3. Поп И., С. 205.
  4. Падяк В., с. 24.
  5. Поп И., с. 346.
  6. Магочій П.Р., Поп І., с. 700.