Перейти до вмісту

Біціґель

Матеріал з Вікіпедія
Еволуція біціґля.
Біціґель выбавленый на ціклотурістіку.
Біціґлї запали у снїгу.

Біцíґель ці біці́ґля, бі́ці́ґлї [1](лем. ро́вер,[2] панон.-русин. бициґла) — єдностоповый транспортный механізм, тіпово рушаный мускулнов силов біціґлісты. Суть ай моделы біціґлїв із електрічныма ходівниками, котры всокочують часть силы, жебы помагати біціґлісту наприклад іти горі берегом.

Історія вынаходу і еволуція

[едітовати | едітовати жрідло]
Подробно см.: История бицикля

Быв вынайдженый Карлом фон Дрезом в роцї 1817 в Карлсруе в Нїмецьку. Хоснованя біціґля спозначно выростло в часї Другой світовой войны, коли погонны матеріалы были выградно придїлёваны про войско. Але уж в 60. роках минулого стороча наслїдком моторізації в США на біціґель зачали позерати, як на дїточу забаву. Авшак біціґель ся лишать актуалным видом транспорту. Од рока 1992 до 2002 было на світї выроблено веце як міліарда біціґлїв[3] і їх продукція все росне.[4]

Выгоды і невыгоды біціґля

[едітовати | едітовати жрідло]

Біціґлёваня хосенно вливат на кардіореспіраторне здоровя в молоджавы, т. є. на сердце, кровный обіг і дыханя.[5] Біціґель порівнано з моторовыма транспортами мать мінімалну шкоду на еколоґію,[6] меншы ґабаріты і вагу як векшына моторовых транспортных засобів, а тыж дає векшу можность попозерати ся на природны пейзажі.

Біціґель є вецей-менше сезонный транспорт, выставленый вшыткым розмарностям природы і недобрый про ходжіня на далекы дістанції за куртый час. Біціґель тыж мать меншый ладунковый потенціал у порівнаню з мотором.

  • Ivo Hrubíšek. Na kole za zdravím. Olympia. Praha, 1982.