Перейти до вмісту

Еколоґія

Едітовати одказы
Матеріал з Вікіпедія
Еколоґія
Еколоґія штудує повный шпектер жывого, уд піціцькых бактерій и до процесув, котрі ся удбывавут на цілуй планеті. Еколоґы штудувут многі сложні взайимодії, котрі ся ставут помежи орґанізмами, у тому числі хыжацтво тай поленованя. Рузнота жывота ся орґанізує подля всякых окружінь тай екосистем.

Еколо́ґія (з ст.-ґр. οἶκος oîkos „хыжа“ тай -λογία logía „наука“) є природна наука за взайимоудношіня помежи жывыма орґанізмами тай їхньым окруженьом. Еколоґія никат на орґанізмы на індивідуалному, популаційному, общественному, екосистемному тай біосферному уровнях.

Еколоґія — голузка біолоґії, котра ся занимат популаційов, біомасов тай пошыреньом орґанізмув у контексті окруженя. Она обсягує штудії процесув жывота, взайимодій тай адаптацій; переміщеня матеріалув тай енерґії по жывых комунітах; наслідственый розвуй екосистем; спувробутництво, соперництво тай хыжацтво удну тай межи біолоґічныма видами; закономірності біорузноты тай наслідкы на екосистемні процесы.

Еколоґія має практичні хоснованя у такых сферах, ги конзерваційна біолоґія, управліня мокрядями, природныма ресурсами тай людська еколоґія.

Термін „еколоґія“ (нїм. Ökologie) увюг у хоснованя німецькый научник Ернст Гекел у році 1866. Еколоґію ги науку, як мы ї знаєме теперь, у 1890. роках заклала ґрупа америцькых ботаніштув.[1] Концепція еволуції тай адаптації, природноє удбираня сут наріжныма камінями сучасної еколоґічної теорії.

Екосистемы сут динамічно взайимодіючыма системами орґанізмув, комунітами, котрі они чинят тай нежыві (абіотичні) компоненты їхнього окруженя. Екосистемы мавут жывотопудпорні функції, выраблявут біомасу (їдіня, паливо, тканины тай лікарства), реґулувут клімат, ґлобалні біоґеохемічні циклы, філтрувут воду, формувут ґрунт, здержувут ерозію тай великі воды и мавут другі научно, історично, економічно важні рисы.

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]
Ернст Гекел (зліва) тай Евґеніус Вармінґ (справа), два закладателі еколоґії

Пуд еколоґійов розумієме цілу науку удношінь орґанізма з окружіньом, у тому числі, у шырокум змыслі, усі „условія єствованя“. Так, теорія еволуція обяснят ґаздувські зязкы орґанізмув механістично, як мусайні наслідкы дійовых причин; так формує моністичный фундамент еколоґії.

Ернст Гекел (1866)[2]

Еколоґія має сложноє походжіня, почасти позад свої межидисциплінної природы.[3] Старогрецькі філозофы ги Гіппократ тай Арістотель были єдныма з першых, ко записав свої позираня за природнов історійов. Айбо они никали на жывот у есенціалістичному ключі, де виды ся концептуалізувут ги незмінні річи, а варіації ся держат абераціями ідеалізованого типа. Сесе контрастує из сучасным розуміньом еколоґічної теорії, де варіації мавут свою роль у походжіньови адаптацій через природноє удбираня.[4][5][6] Ранні концепты еколоґії, такі ги баланс тай реґулація у природі, провказувут ся щи у Геродота (умер прибл. 425 до н. е.), котрый описав єден из майпершых зафіксованых случаюв біолоґічного мутуалізма у свойому пописі „природного зубарьства“. Ун замітив, ож нілські крокоділы удкрывавут пыскы, обы потята родины бекасовых могли безпечно утягнути піявкы; так потята си мавут пожыву, а крокоділы — гіґієну.[3] Арістотель быв єдным из закладных вливув на філозофськый розвуй еколоґії. Ун и його учень Теофраст призирчиво описовали міґрації, біоґеоґрафію, фізіолоґію тай справованя ростиня тай звірькы.[7][8]

Еколоґічні концепції ги пожывный ланц, популаційна реґулація тай продуктивность ся розробили у 1700. роках, через роботы мікроскопішты Антоні ван Левенгука (1632–1723) тай ботанішты Річарда Бредлія (1688?–1732).[4] Біоґеоґраф Александер фон Гумболдт (1769–1859) быв єдным из першопроходцюв у еколоґічному мысліньови тай єден из тых, ко першым удкрыв еколоґічні ґрадієнты. Гумболдт ся іншпіровав Ісааком Нютоном, розроблявучи свою форму „земної фізикы“; так ун принюс у історію природы научну точность тай даже реферовав концепції, котрі сут закладныма компонентами сучасных еколоґічных законув за удношіня вида-реґіона.[9][10][11] Історикы природы ги Гумболдт, Джеймс Гаттон тай Жан-Батіст Ламарк (межи другыма) заклали фундамент сучасных еколоґічных наук.[12] Термін „еколоґія“ (нїм. Ökologie) предложив хосновати Ернст Гекел у книзі „Обща морфолоґія орґанізмув“ (нїм. Generelle Morphologie der Organismen, 1866).[13] Гекел быв зоолоґ, малярь, писатель тай пак професор порувнялної анатомії.[2][14]

Мапа першого еколоґічного експеримента, проведеного у травляному керті у Вобырн Еббі у 1816, записаный Чарлзом Дарвіном у „Походжіньови видув“. Експеримент штудовав справованя разных сумішув видув, посаженых у разні филі ґрунтув.[15][16]

Опінії ся розходят у темі того, ко быв закладательом сучасної еколоґічної теорії. Поєдны означувут зачатком Гекелову дефініцію;[17] другі правлят, ож ото Евґеніус Вармінґ из його Oecology of Plants: An Introduction to the Study of Plant Communities (1895),[18] вадь Карл Лінней из його принципами економії природы, котрі ун май ґрунтовно сформуловав у раннюм 18. сторочу.[19][20] Лінней заклав єдну из першых голузок еколоґії, котру назвав економійов природы.[19] Його роботы повливали на Чарлза Дарвіна, котрый адаптовав фразу Ліннея за економію вадь державу природы у „Походжіню видув“.[2] Лінней першым оформив баланс природы у провіряєму гіпотезу. Гекел, будучи поклонником Дарвінової роботы, дефіновав еколоґію в удношеню д економії природы, позад чого поставали звіданкы, ци еколоґія тай економія природы тото синонімы.[20]

Уд Арістотеля онь до Дарвіна, природный світ ся раховав головно незмінным и статичным. До Дарвінового „Походжіня видув“ розуміня динамічных удношінь межи орґанізмами, їх адаптаціями тай окружіньом было дуже пудлоє.[5] Уйимком є публікація Ґілберта Вайта (1720–1793) пуд назвов „Природна історія Селборна“ (1789), котру подакотрі учені держат єдным из першых текстув за еколоґію.[21] Хоть Чарлза Дарвіна в основному споминавут за його трактат за еволуцію,[22] ун быв єдным из закладателюв ґрунтової еколоґії[23] тай записав першый еколоґічный експеримент у свому „Походжіньови видув“.[15] Еволуційна теорія поміняла пудход изглядователюв ид еколоґічным наукам.[24]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ S. E. Kingsland, "Foundational Papers: Defining Ecology as a Science", in L. A. Real and J. H. Brown, eds., Foundations of Ecology: Classic Papers with Commentaries. Chicago: U of Chicago Press, 1991. pp. 1–2.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Stauffer, R. C. (1957), Haeckel, Darwin and ecology, The Quarterly Review of Biology 32 (2): 138–144, doi:10.1086/401754 
  3. ↑ 3,0 3,1 Egerton, F. N. (2001), A history of the ecological sciences: early Greek origins, Bulletin of the Ecological Society of America 82 (1): 93–97, http://esapubs.org/bulletin/current/history_list/history_part1.pdf, [перевірено 29 September 2010] 
  4. ↑ 4,0 4,1 Odum, E. P.; Barrett, G. W. (2005). Fundamentals of Ecology. Brooks Cole. p. 598. ISBN 978-0-534-42066-6. https://books.google.com/books?id=vC9FAQAAIAAJ. [перевірено 6 January 2020]. 
  5. ↑ 5,0 5,1 Benson, Keith R. (2000), The emergence of ecology from natural history, Endeavour 24 (2): 59–62, doi:10.1016/S0160-9327(99)01260-0, PMID 10969480 
  6. ↑ Sober, E. (1980), Evolution, population thinking, and essentialism, Philosophy of Science 47 (3): 350–383, doi:10.1086/288942 
  7. ↑ Hughes, J. D. (1975), Ecology in ancient Greece, Inquiry 18 (2): 115–125, doi:10.1080/00201747508601756 
  8. ↑ Hughes, J. D. (1985), Theophrastus as ecologist, Environmental Review 9 (4): 296–306, doi:10.2307/3984460 
  9. ↑ Kingsland, S. (2004), Conveying the intellectual challenge of ecology: An historical perspective, Frontiers in Ecology and the Environment 2 (7): 367–374, doi:10.1890/1540-9295(2004)002[0367:CTICOE]2.0.CO;2, ISSN 1540-9295, http://www.isa.utl.pt/dbeb/ensino/txtapoio/HistEcology.pdf 
  10. ↑ Rosenzweig, M. L. (2003), Reconciliation ecology and the future of species diversity, Oryx 37 (2): 194–205, doi:10.1017/s0030605303000371 
  11. ↑ Hawkins, B. A. (2001), Ecology's oldest pattern, Endeavor 25 (3): 133–134, doi:10.1016/S0160-9327(00)01369-7, PMID 11725309 
  12. ↑ McIntosh, R. P. (1985). The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. p. 400. ISBN 0-521-27087-1. https://archive.org/details/backgroundofecol0000mcin. 
  13. ↑ Haeckel, Ernst (1866) (по de). Generelle Morphologie der Organismen. 2. Berlin, (Germany): Georg Reimer. p. 286. https://www.biodiversitylibrary.org/item/52177#page/454/mode/1up. [перевірено 27 February 2019].  From p. 286: "Unter Oecologie verstehen wir die gesammte Wissenschaft von den Beziehungen des Organismus zur umgebenden Aussenwelt, wohin wir im weiteren Sinne alle "Existenz-Bedingungen" rechnen können." (By "ecology" we understand the comprehensive science of the relationships of the organism to its surrounding environment, where we can include, in the broader sense, all "conditions of existence".)
  14. ↑ Friederichs, K. (1958), A definition of ecology and some thoughts about basic concepts, Ecology 39 (1): 154–159, doi:10.2307/1929981, Bibcode: 1958Ecol...39..154F 
  15. ↑ 15,0 15,1 Hector, A.; Hooper, R. (2002), Darwin and the first ecological experiment, Science 295 (5555): 639–640, doi:10.1126/science.1064815, PMID 11809960 
  16. ↑ Sinclair, G. (1826). "On cultivating a collection of grasses in pleasure-grounds or flower-gardens, and on the utility of studying the Gramineae". London Gardener's Magazine. Vol. 1. New-Street-Square: A. & R. Spottiswoode. p. 115. Archived from the original on 7 April 2022. Retrieved 19 November 2020.
  17. ↑ Hinchman, L. P.; Hinchman, S. K. (2007), What we owe the Romantics, Environmental Values 16 (3): 333–354, doi:10.3197/096327107X228382, Bibcode: 2007EnvV...16..333H 
  18. ↑ Goodland, R. J. (1975), The tropical origin of ecology: Eugen Warming's jubilee, Oikos 26 (2): 240–245, doi:10.2307/3543715, Bibcode: 1975Oikos..26..240G 
  19. ↑ 19,0 19,1 Egerton, F. N. (2007), A history of the ecological sciences, part 23: Linnaeus and the economy of nature, Bulletin of the Ecological Society of America 88 (1): 72–88, doi:10.1890/0012-9623(2007)88[72:AHOTES]2.0.CO;2, ISSN 0012-9623 
  20. ↑ 20,0 20,1 Kormandy, E. J.; Wooster, Donald (1978), Review: Ecology/economy of nature – synonyms?, Ecology 59 (6): 1292–1294, doi:10.2307/1938247 
  21. ↑ May, R. (1999), Unanswered questions in ecology, Philosophical Transactions of the Royal Society B 354 (1392): 1951–1959, doi:10.1098/rstb.1999.0534, PMID 10670015 
  22. ↑ Darwin, Charles (1859). On the Origin of Species. London: John Murray. p. 1. ISBN 0-8014-1319-2. http://darwin-online.org.uk/content/frameset?itemID=F373&viewtype=text&pageseq=16. 
  23. ↑ Meysman, F. J. R.; Middelburg, Jack J.; Heip, C. H. R. (2006), Bioturbation: A fresh look at Darwin's last idea, Trends in Ecology and Evolution 21 (22): 688–695, doi:10.1016/j.tree.2006.08.002, PMID 16901581, Bibcode: 2006TEcoE..21..688M 
  24. ↑ Acot, P. (1997), The Lamarckian cradle of scientific ecology, Acta Biotheoretica 45 (3–4): 185–193, doi:10.1023/A:1000631103244 
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Еколоґія&oldid=156817"