Анґліцькый язык

Анґліцькый язык
	English, English language
Высловность	/ˈɪŋɡlɪʃ/
Region	(ник. май долув)
Native speakers	Як материнськый язык: 309–400 міліонув ; Як другый язык: 199–1,400 міліонув; Ворохом: 500 млн–1.8 млрд
Языкова родина	Індоевропські Ґерманьскы языкы Западноґерманські Анґлофризькі Анґліцькі Анґліцькый язык; ; ; ; ;
Писомна сістема	Латинськый алфавіт (Анґліцькый варіант)
Офіціалный статус
Урядный язык в	59 країны ОЗН; Европска Унія; [[Файл:\|22x20px\|border \|alt=Сполоченство Націй\|link=Сполоченство Націй]] Сполоченство Націй; CoE; НАТО; NAFTA; OAS; OIC; PIF; UKUSA
Языковы коды
ISO 639-1	en
ISO 639-2	eng
ISO 639-3	eng
	Державы, де анґліцькый є языком булшины, зафарблені темносиньым; державы, де ун є офіційным, айбо не языком булшины — світлосиньым.

Анґлі́цькый, анґлі́йськый язы́к (анґл. English, English language) є западноґерманськый язык, котрый постав у раннюй середньовічнуй Анґлії и наднесь є ґлобалнов лінґвов франков, третьым майпошыреным материнськым языком, головно вдяку світовому вливови Британської імперії, а пак Здружіня Націй тай Споєных штатув Америкы. Анґліцькый є майученым у світі другым языком и за другый язык го має булше людий як за материнськый.^[6]

Анґліцькый язык є офіційным авадь єдным из офіційных языкув у 57 суверенных державах тай 30 зависимых територіях. Анґліцькый є єдным из шести офіційных языкув Орґанізації Споєных Націй, єдным из 24 офіційных языкув Европської унії и активно ся хоснує у многых другых межинародных и реґіоналных орґанізаціях. Анґліцька бесіда є де факто лінґвов франков дипломації, наукы, технолоґії, межинародної торговлі, туризма, авіації, розважалної індустрії тай інтернета.^[7] Каталоґ світовых языкув Ethnologue шацовав, ож на 2021. рук у світі было булш ги 1.4 міліарда хосновачув анґліцького.^[6]

Староанґліцька бесіда ся появила з ґрупы западноґерманськых діалектув, котрыма приказовали анґлосаксоны. Ранні писані памняткы хосновали на письмо руны (футарк), а пак алфавіт на основі латинського про май довгі тексты. Пузньостароанґліцькый позычив часть ґраматикы тай основної лексикы из сіверноґерманського староскандінавського языка.^[8]^[9]^[10] У высокому середньовічу анґліцькый алфавіт повнустю замінив рунічный, а пуд норманськов властьов ся зачав період середньоанґліцького языка, котрый ся характеризує читавым вливом французькых діалектув и латины на лексику.^[11] Переход уд середньоанґліцького періода ид сучасному сохтує ся марковати Великым изсувом голосных. Хоть у сучаснуй анґліцькуй бесіді позычкы з латинського и другых романськых языкув чинят велику часть лексикы, анґліцькый має ґерманську ґраматику, фонолоґію тай основу кажджоденного лексикона.

Анґліцькый екзістує у діалектному контінуумі из скотсом; кроме того майбулше подабавут на нього нижньосаксонськый и фризькый.

Анґліцькый язык є плуріцентричный, што значит, ож ун має дакулько кодифікованых стандартных верзій и не є єдної націоналної власти, котра бы реґуловала стандарт хоснованя бесіды про вшыткых.^[12]^[13]^[14]^[15]

Класифікація

Анґліцькый язык є членом індоевропської языкової файты, ґерманської ґрупы, западноґерманської голузкы.^[16] Має ворошні характеристикы: наприклад, діленя часослув (вербув) на силный и слабый клас, хоснованя модалных часослув тай звукові зміны праіндоевропськых приголосных подля законув Ґрімма тай Вернера — з німецькым, нідерландськым и шведськым языками позад ворошного походжіня уд єдного праязыка знамого ги праґерманськый.^[17]

Література

Baugh, Albert C.; Cable, Thomas (2002). A History of the English Language (5th ed.). Longman. ISBN 978-0-13-015166-7. https://archive.org/details/historyofenglish02baug.
Hogg, Richard M., ред. (1992). The Place of English in Germanic and Indo-European. Cambridge History of the English Language. I: The Beginnings to 1066. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-26474-7.
- Bammesberger, Alfred. The Place of English in Germanic and Indo-European. с. 26–66. https://books.google.com/books?id=Y83EPUUWnQkC&pg=PA26.
König, Ekkehard; van der Auwera, Johan, ред.s (1994). The Germanic Languages. Routledge Language Family Descriptions. Routledge. ISBN 978-0-415-28079-2. http://www.routledge.com/books/details/9780415280792/.
Romaine, Suzanne, ред. (1999). Cambridge History of the English Language. IV: 1776–1997. Cambridge University Press. doi:10.1017/CHOL9780521264778.002. ISBN 978-0-521-26477-8.
Svartvik, Jan; Leech, Geoffrey (2006). English: One Tongue, Many Voices. Palgrave Macmillan. ISBN 978-1-4039-1830-7. https://archive.org/details/englishonetongue0000svar.
Trudgill, Peter; Hannah, Jean (2008). International English: A Guide to the Varieties of Standard English (5th ed.). London: Arnold. ISBN 978-0-340-97161-1. https://books.google.com/books?id=e8u8MR8MNaEC.

Референції

↑ "English, a. and n." The Oxford English Dictionary. 2nd ed. 1989. OED Online. Oxford University Press. 6 September 2007 http://dictionary.oed.com/cgi/entry/50075365
↑ Ник. Ethnologue (шацованя 1984); The Triumph of English, The Economist, 20. дец. 2001; Ethnologue (шацованя 1999); 20,000 Teaching Jobs (по English). Oxford Seminars. http://www.oxfordseminars.com/Tesol/Pages/Teach/teach_20000jobs.php. [перевірено 2007-02-18]. ;
1 2 Lecture 7: World-Wide English. _EHistLing. http://www.ehistling-pub.meotod.de/01_lec06.php. [перевірено 2007-03-26].
↑ Ethnologue (шацованя 1999);
↑ у США, Австралії і Нового Зеланда анґліцькый язык де факто/де юре офіціалный.
1 2 English у Ethnologue (26. выд., 2023)
↑ Chua, Amy (18 January 2022). "How the English Language Conquered the World". The New York Times. Archived from the original on 1 March 2022.
↑ Finkenstaedt, Thomas; Dieter Wolff (1973). Ordered profusion; studies in dictionaries and the English lexicon. C. Winter. ISBN 978-3-533-02253-4.
↑ Bammesberger, 1992, p. 30.
↑ Svartvik & Leech, 2006, p. 39.
↑ Burnley, David (1992). Lexis and Semantics. The Cambridge History of the English Language. с. 409–499. doi:10.1017/chol9780521264754.006. ISBN 978-1-139-05553-6. „Latin and French each account for a little more than 28 per cent of the lexis recorded in the Shorter Oxford English Dictionary (Finkenstaedt & Wolff 1973)“
↑ Trudgill & Hannah, 2008, p. 2.
↑ Romaine, 1999.
↑ Baugh & Cable, 2002.
↑ Trudgill & Hannah, 2008, pp. 8–9.
↑ Bammesberger, 1992, pp. 29–30.
↑ König & van der Auwera, 1994.

[1] "English, a. and n." The Oxford English Dictionary. 2nd ed. 1989. OED Online. Oxford University Press. 6 September 2007 http://dictionary.oed.com/cgi/entry/50075365

[2] Ник. Ethnologue (шацованя 1984); The Triumph of English, The Economist, 20. дец. 2001; Ethnologue (шацованя 1999); 20,000 Teaching Jobs (по English). Oxford Seminars. http://www.oxfordseminars.com/Tesol/Pages/Teach/teach_20000jobs.php. [перевірено 2007-02-18]. ;

[wwenglish-3] 1 2 Lecture 7: World-Wide English. _EHistLing. http://www.ehistling-pub.meotod.de/01_lec06.php. [перевірено 2007-03-26].

[4] Ethnologue (шацованя 1999);

[5] у США, Австралії і Нового Зеланда анґліцькый язык де факто/де юре офіціалный.

[Ethnologue262-6] 1 2 English у Ethnologue (26. выд., 2023)

[7] Chua, Amy (18 January 2022). "How the English Language Conquered the World". The New York Times. Archived from the original on 1 March 2022.

[Finkenstaedt1973-8] Finkenstaedt, Thomas; Dieter Wolff (1973). Ordered profusion; studies in dictionaries and the English lexicon. C. Winter. ISBN 978-3-533-02253-4.

[9] Bammesberger, 1992, p. 30.

[10] Svartvik & Leech, 2006, p. 39.

[11] Burnley, David (1992). Lexis and Semantics. The Cambridge History of the English Language. с. 409–499. doi:10.1017/chol9780521264754.006. ISBN 978-1-139-05553-6. „Latin and French each account for a little more than 28 per cent of the lexis recorded in the Shorter Oxford English Dictionary (Finkenstaedt & Wolff 1973)“

[12] Trudgill & Hannah, 2008, p. 2.

[13] Romaine, 1999.

[14] Baugh & Cable, 2002.

[15] Trudgill & Hannah, 2008, pp. 8–9.

[16] Bammesberger, 1992, pp. 29–30.

[17] König & van der Auwera, 1994.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]