Андрѣй Патрус-Карпатскый

Матеріал з Вікіпедія

Андрѣй Патрус

фото
Уроджѣнямарца 29, 1917(1917-03-29)
Теребля, Мадярске кральовство
Умертяапріля 19, 1980 (63 р.)
Киев, УССР
ПогребКиев
ПсевдонимСѣрый, Гранчак, Карпатскый, Петро Карпатскый[1]
Занятяпоет, прозаик, новинарь, перекладатель
Час творбы1934–1980
GKG:/g/1220495b;

Андрѣй Патрус, укр. Андрі́й Миха́йлович Па́трус-Карпа́тський, *29. марец 1917, Теребля, Мадярске кральовство – †19. апрѣль 1980, Киев, УССР — подкарпатскый поет, прозаик, новинарь, перекладатель.[2][3][4][5] Его живот и творчость перешли зложенов и противоречивов дорогов через часто змѣнюючы ся политичны условия, в котрых жив и творив.[2]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Походжѣня и штудии
Андрѣй Патрус походив з худобной родины дровосѣка, што дефинитивно вызначило его лѣвицьову ориентацию. Стихы и повѣданя зачав печатати од року 1934 в русофилскых выданях «Нашъ Путь», «Наши стремленія», «Русскій Народный Голосъ», «Карпаторусское Слово», а в перекладѣ и в чешскых выданях.[6] Первов его публикациов быв верш «Мой кличъ» (газета «Нашъ Путь», 1934).[5] Быв тогды гимназистом Хустской русской гимназии, до котрой наступив в року 1928 по закончѣню народной школы в родиску.[2][3] А уже в року 1935 Андрѣй Патрус быв выказаный зоз Хустской гимназии за членство в тайной комсомолской групѣ. Гимназиалны штудии докончив екстерно на Мукачовской русской гимназии (1935–1937). На двадцятом року живота поет выдав свою перву, русскоязычну зберьку «Плетью по совѣсти» (Ужгород, «Школьная помощь», 1937), в котрой переважали социално-политичны мотивы.[5]
Перед свѣтовов войнов
В Мукачовѣ аматерскый театер инсценовав его гру «Сватання». На додаток, того ж року 1937 став ся членом КПЧ и заступив на пост литературного редактора партийного журнала «Голос молоді», выдаваного в Ужгородѣ.[2][1][7] В новембрѣ 1938, коли подля Вѣденьской арбитражи Ужгород быв одданый Мадярам, Андрѣй Патрус зачатком року1939 прияв роботу в редакции хустской новинкы «Русскій народный голосъ», што была органом русофилской Централной Русской Народной Рады. Але уже в фебруарѣ 1939 перейшов на пост литературного редактора украинской националистичной новинкы «Нова Свобода» в Хустѣ, де працовав до 16 марца 1939. Его поезии и статьи того периода цѣлком одповѣдали характеру новинкы.[2] Украинскы националисты таку остру перемѣну поглядох коментовали як свою побѣду над русофилсков групов, але сам поет по часѣ твердив, же служив там як информатор про комунистичну партию,[7] а тото потверджують ай архивны документы, опубликованы в сучасности.[2]
До СССР!
По падѣ Карпатской Украины вернув ся до Тереблѣ и до мая 1939 быв под домашным арештом и выслухами в мадярской жандармерии. 29. септембра 1939, скоро по установлѣню в Карпатах совѣтско-мадярской границѣ нелегално з двома товаришами утѣк до СССР, де были арештованы и умѣщены в тюрмѣ Камянця Подольского. За Патруса але поручили ся авторитетны в СССР дѣятелѣ КПЧ, и быв пущеный на слободу зо статусом политичного емигранта.[2][7] Достав роботу новинаря в мѣстной новинцѣ. По зачатку нѣмецко-совѣтской войны перебывав в Червеной армадѣ до новембра 1941, а пак быв посланый до Бузулука, де ся формовав Первый чехословацкый окремый баталион. Ту зостав придѣленый за товмача чехословацкой военской мисии, котра квартельовала в недалеком Куйбышевѣ (Самарѣ), де окрем иншого брав участь в радиовысыланях, утримовав контакты з чехословацков екзиловов владов в Лондонѣ, писав статьи про карпаторуску пресу в Америцѣ, в року 1943 выдав зберьку поезий Батьківщина кличе до бою.[3] Прислужив ся ку тому, же тысячи Русинох были выслободжены з ГУЛАГу и поповнили чехословацкый корпус. При миссии быв до октобра 1943, пак быв посланый назад до Бузулука и яко заступник велителя Другой парашутно-десантной бригады Чехословацкого армадного корпуса перейшов бойову дорогу до конця войны.[7]
По войнѣ
По войнѣ вернув ся дому и тогды ся дознав, же быв ещи в року 1943 выказаный зоз КПЧ за «контакты з Цибере, емиграчны тенденции, одход од линии партии и аморалне справованя».[2] Быв приятый за члена ВКП(б), сполку писательох Украины, членом редакции ведучой областной новинкы Закарпатська Правда, став на челѣ областной писательской организации. Выграв конкурз на найлѣпше поетичне писмо-оду Сталину и достав солидну грошову награду. Але нечекано в октобрѣ 1947 быв арештованый НКВД, котре выявило, же быв он «приживник фашистох и англицкый шпион». В основѣ, кавза Патруса была лем одголоском первого великого политичного процеса в Чехословакии по комунистичном переворотѣ, в котром главный обвиненый быв генерал Гелиодор Пика, началник Патруса по военской мисии в СССР. Пика быв завѣшеный, а Патрус достав 25 рокы ГУЛАГа.[7] Лем в року 1956 поет и писатель быв регабилитованый и годен быв ся вернути дому. Жив в селѣ Минай коло Ужгорода, сполупрацовав в мѣстных новинках и вельох украинскых периодиках. Активно выдавав новы книгы. Послѣдны рокы бывав в Киевѣ, там и умер и покоить ся.[4]

З ранней творбы[едітовати | едітовати жрідло]

Выбор з выдань зрѣлой добы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Що в серці найсвятіше: лірика, легенди, поема / А. Патрус-Карпатський. – К.: Рад. письм., 1958. – 240 с.
  • Іду життям!: лірика / А. М. Патрус-Карпатський; ред. В. Панченко ; худ. О. П. Терновська. – Ужгород: Закарпат. обл. вид-во, 1960. – 112 с.
  • Бескиде, відрадо моя: поезії / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Ю. П. Петренко. – К.: Рад. письм., 1961. – 128 с.
  • Колиска орлина: вірші та поеми / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Л. С. Малахова; худ. Г. Р. Кохан. – К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1963. – 158 с.
  • Малиново квітнуть малини: поезії / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Г. П. Коваль. – К.: Рад. письм., 1966. – 88 с.
  • Терези часу: поезії / А. М. Патрус-Карпатський. – Ужгород: Карпати, 1967. – 88 с.
  • Співучі смереки: поезії / А. М. Патрус-Карпатський; упоряд. та передм. М. І. Дубина; ред. Т. В. Карбовнича; худ. А. М. Пугачевський. – К.: Дніпро, 1987. – 198 с.: портр.
  • Голуба далечінь: поезії / А. М. Патрус-Карпатський; упоряд., передм. О. Д. Довганич. – Ужгород: ВАТ "Видавництво "Закарпаття", 2008. – 440 с. : портр. – (Письменство Закарпаття).

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Ivan Pop. Patrus-Karpats'kyi, Andrii. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 377–378. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3. англ.
  • Омелян Довганич. «Мої жалі і світлі мрії...» (Нове про А. М. Патруса-Карпатського). Карпатський край. Травень – червень 1994. № 5–6 (105). Ужгород. Сс. 52–55. укр.
  • Довганич О. Д.: Патрус-Карпатський Андрій Михайлович // Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 242–243
  • Павленко Г. В.. Патрус-Карпатський. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород: Патент, 1999. Сс. 137–138 . укр.
  • Иван Поп. Патрус-Карпатский Андрей. in Иван Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В. Падяка, 2001. Сс. 295–296. ISBN 966-7838-23-4. http://history.org.ua/LiberUA/966-7838-23-4/966-7838-23-4.pdf. русс.
  • Ференц, Надія. Андрій Михайлович Патрус-Карпатський : 90-річчя від дня народж. поета, прозаїка (1917-1980). // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік : рек. бібліогр. посіб. / Закарпат. обл. універс. наук. б-ка. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2006. Сс. 156–160. https://www.biblioteka.uz.ua/vistavka/?presentation=95. [перевірено 2022-03-31]. укр.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. ↑ 1,0 1,1 Ivan Pop
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 2,7 Омелян Довганич
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Довганич О. Д.
  4. ↑ 4,0 4,1 Павленко Г. В.
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 Ференц, Надія
  6. ↑ Андрей Патрус (фото, биография, творба)
  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 Иван Поп
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрѣй_Патрус-Карпатскый&oldid=137684"