Перейти до вмісту

Андрѣй Калин

Матеріал з Вікіпедія

Андрѣй Калин

Увидьте фото
Уроджѣнямая 3., 1908(1908-05-03)
Горинчово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство
Умертядецембра 11., 1979 (71 р.)
Горинчово, Украина
Занятяприповѣдкарь
Язык творохрусинскый
НародностьРусин
ГорожанствоМадярске кральовство, Чехословакия, УССР
Вызначны роботыЗакарпатські казки (1955)
Дідо-Всевідо (1969).

Андрѣ́й Ка́лин, укр. Андрі́й Степа́нович Ка́лин, *3. мая 1908, Горинчово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство – †11. децембра 1979 — русинскый приповѣдкарь. Автор приповѣдковых книжок: «Закарпатські казки» (1955), «Дідо-Всевідо» (1969) и др.[1][2]

Андрѣй Калин — обычайный подкарпатскый селянин. Отець му, Стефан Калин, стратив живот на заробках в Америцѣ, коли сын мав 7 рокы. А так Андрѣй мусѣв ити заробляти, жебы утримовав родину, про то зостав нешколованый. Тым завзятѣйше зберав, затямльовав и придумовав сам приповѣдкы.[3]

В року 1946 фолклориста Петро Линтур записав з его слов 120 оригиналных сюжетох казок тай иншых устных прозовых творох. Тоты записы в литературной обробцѣ по украинскы стали ся основов выданых в наступных роках книг про дѣтей: Закарпатські казки Андрія Калина (1955; по русскы – 1957), Дідо-Всевідо (1969), Дванадцять братів (1972), Казки одного села (1979), Зачаровані казкою (1984; усѣ в Ужгородѣ).[1]

По публикации Андрѣй Калин став ся широко познатым и любеным писательом у дѣтей: его слухали з отвореным ротом. Книжкы принесли му не лем славу, але и гонорар, котрый му дозволив збудовати нову хыжу, в котрой але пожив лем еден рок. Споминають на него в селѣ як на честного, порядного и доброго чоловѣка, котрый каждому быв готовый помочи. Днесь в той хыжи жие его сын, Андрѣй Калин мл. На хыжи отворили памятну таблу.[4]

Творба, доступна на вебу

[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1,0 1,1 Микитась В. Л.
  2. Казкар Андрій Калин
  3. Лінтур П., сс. 3–10.
  4. Анна Кирпан.