Перейти до вмісту

Америцка народна рада Угро-Русинох

Матеріал з Вікіпедія
Григорий Жаткович подписуе
Декларацию сполочных цѣлей 26. окт. 1918

Америцка народна рада Угро-Русинох, англ. American National Council of Uhro-Rusyns — политична организация в США основана 23. юла 1918 русинскыма имигрантами грекокатолицкой конфесии в Гомстеду, штат Пенсилвания.

Америцка народна рада Угро-Русинох (АНРУР) справовала ся директоратом, до котрого вошли 23 духовны и свѣтскы особы. Директорат мав приготовити меморандум президентови Вилсону о будучности Русинох в Европѣ.[1]

До конця септембра директорат не зробив нич, зашто были одсунуты з поста его проводници, а приготовлѣня меморандума было звѣрене адвокатови Григорию Жатковичу. Подля проекта Жатковича Русины мали добивати ся независимости и самостатности, кедь то буде можне. В припадѣ неможности — добивати ся объеднаня з Галичинов и Буковинов, а кедь и то неможне — автономии в Мадярщинѣ.[1]

Меморандум подали президентови Вилсону 21. октобра 1918. Президент поважовав вшиткы три варианты за невгодны, а вмѣсто того радив домагати ся объеднаня зоз Чехами и Словаками.[1]

26. октобра 1918 АНРУР припоила ся ку Централноевропской Унии[2], а 28. октобра 1918 ей представителѣ досягли з чехословацкым емигрантскым политиком, будучым президентом Т. Г. Масариком догоду о прилучѣню русинскых земель ку будучой Чехословакии.[1]

На иншом згромаджѣню, в Скрентонѣ, Пенсилвания, 12. новембра 1918 Жаткович подав идею подержати плебисцит, жебы ся дознати, ци широкы масы америцкых Русинох подтримують такый план будучого зряджѣня про Подкарпатску Русь, и тота идея была зреализована. Референдум ся завершив 20. децембра 1918 зоз пересвѣдчивым резултатом:

Жаткович и Ю. Гайдош, од АНРУР, представили тото рѣшѣня на Парижской мировой конференции 13. фебруара 1919.[1]

8. мая 1919 рѣшѣня АНРУР продискутовала в Ужгородѣ Централна руська народна рада, и было схвалене.[1][2]

Функции АНРУР перебрав в септембру 1919 Народный конгрес америцкых Русинох, котрый в 1920-1930-х роках добивав ся од чехословацкой влады реализации обѣцяной автономии Подкарпатской Руси.[1]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Лемак В. В. Американська народна рада угро-русинів //Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 74. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1.
Commons
Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:
  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Сс. 10-11.
  2. 2,0 2,1 Лемак В. В.