Александер Архипенко
| Александер Архипенко | |
|---|---|
| укр. Архипенко Олександр Порфирович англ. Alexander Archipenko | |
| Псевдонім | Archipenko, Alexandre, Arkhīpenko, Aleksandr, Arkhypenko, Oleksander Porfyrovych |
 | |
| Чинность | скулптор, художник, графічний дизайнер, илустратор, фотограф, колажист, дизайнер, архітектурний кресляр |
| Сфера | скулптура |
| Жанр | фігурка, ню, натюрморт, Абстракционизм |
| Горожанство | Російска імперія, США |
| Уроджѣня | мая 30, 1887 Киев, Российска империя |
| Упокоеня | фебруара 25, 1964 (76 р.) |
| Ню Йорк, США | |
| Похованя | Вудлон 8749 |
| Ошкола | Гімназія Готліба Валькера, Київське художнє училище, Національна вища школа красних мистецтв |
| Учні | Florence Sittenham McCormick |
| Участь | Арсенальна виставка |
| Magnum Opus | |
| Queen of Sheba | |
 Александер Архипенко на ВікіскладѣVIAF:71544609; GND:118649949; LCCN:n80014586; FAST:49817; BNF:13487980k; NLKR/NLC:jn20000700073; OL:OL1082709A; | |
 Видео од Voice of America, 7 min. |
Александер Архипенко, укр. Архипенко Олександр Порфирович; англ. Alexander Archipenko, *30. мая 1887, Киев, Российска империя – †25. фебруара 1964, Ню Йорк, США — украинскый и америцкый скулптор, малярь, график, педагог, еден зо закладательох кубизма в скулптурѣ, найлѣпше познатый своим характерным скулптурным штилом.[1][2]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Од року 1902 учив ся в Киевском училищу умѣня, але в року 1905 быв выказаный за участь в штудентскых акциях зачатком револуции 1905–1907. В роках 1906–1908 продовжив школованя в Московском училищу малярства, архитектуры и скулптуры. Од року 1908 працовав в Парижу, пак в Берлинѣ (1921– 1923), в року 1923 одышов до США.[1]
Архипенко в Парижу закончив формалне школованя и заняв ся практичнов творбов и педагогичнов роботов.. В Берлинѣ працовав яко преподаватель умѣня, а в Ню Йорку до конця свого живота як учитель рисованя.[2]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
В Парижу Архипенко припоив ся ку руху кубистох и експериментовав над техниками, котрыма бы ся дав вытворити скулптурный еквивалент перекрываючых ся плох кубистичных образох, и в том процесѣ револуционизовав модерну скулптуру. Напримѣр, во своей пластицѣ Жена, што чеше волося (1914) указуе тѣло тыж вгнутостями на мѣстѣ выпуклостей, а материалну масу головы замѣнять ей силуетом, во внутри котрого е лем пустота.[2]
Архипенко выступовав тыж в реалистичной манѣрѣ: серии пластичных женскых торз (1916, 1922) ай портретох (Т. Шевченкo, 1923, 1933; И. Франко, 1925; и др.), скулптуры Т. Шевченка, И. Франка, князя Владимира Святославича про парк в Чикаго. В току живота мав 130 персоналных выставок, а его роботы ся находять во многых музеях свѣту.[1] Над скулптурами працовав до послѣдных рокох живота, але уже нигда не з тым успѣхом и вплывом, котрый мав во своих кубистичных рокох.[2]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Ковпаненко Н. Г. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 136. — 688 с. — ISBN 966-00-0734-5.Oдчитане 2020-09-04 укр.
- Alexander Archipenko. Encyclopædia Britannica. May 26, 2020. https://www.britannica.com/biography/Alexander-Archipenko. [перевірено 2020-09-04]. англ.