Айзек Азимов

Матеріал з Вікіпедія


Айзек Азимов

Isaac Asimov
Isaac Asimov, 1965
УроджѣняIsaac Asimov
януара 2, 1920(1920-01-02)
Петровичи, РСФСР
Умертяапріля 6, 1992 (72 р.)
Ню Йорк, США
AIDS related disease
ПсевдонимPaul French
Занятяписатель, професор биохемии
Язык твороханґліцькый
НародностьЕврей
ГорожанствоСША
Alma materКолумбийска универзита
ПрацаБостонска універзіта
УчастьДруга світова война
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Партія
  • Демократична партія США
Реліґіяатеізм
Час творбы1931–1992
Жанрынаучна фантастика
популарна наука
Брат, сестраStanley Asimov
Супруг(а)Дженет Азімов (1973; 1992),
Gertrude Asimov (26 юлій 1942; 1973)
ДѣтиRobyn Asimov
Вызначны роботыФундація, Роботи, Прихід ночі, Путівник в науку розумної людини, Я, Двохсотлітня людина, Навіть боги
Одзнакы
Премія Г'юґо (1963),
Нагорода за тлумачення хімії ім. Джеймса Т. Грейді та Джеймса Г. Стака (1965),
Премія Г'юґо (1966),
Гуманіст року (1984),
Меморіальна премія імені Едварда Е. Сміта «Небесний жайворонок» (1967),
Премія Неб'юла за найкращий роман (1972),
премія «Локус» за найкращий роман (1973),
премія «Г'юґо» за найкращий роман (1973),
премія Клюмпке-Робертс (1975),
Премія «Неб'юла» за найкращу коротку повість (1976),
Премія «Локус» за найкращу коротку повість (1977),
Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (1977),
премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман (1983),
премія «Г'юґо» за найкращий роман (1983),
Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта (1987),
Премія «Локус» за найкраще оповідання (1987),
Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (1992),
Премія «Г'юго» за найкращу книгу про фантастику (1995),
Ретро-премия «Хьюго» (1996),
Космос 2000 (1985),
Зала слави наукової фантастики і фентезі (1997),
почесний член Комітету скептичних розслідувань,
Член Американської академії мистецтв і наук,
Retro Hugo Award for Best Novelette (2018),
Retro Hugo Award for Best Short Story (2016),
премия Дитмара,
Великие иммигранты (2006)


Офиц. сайт
Asimov online

А́йзек Ази́мов, англ. Isaac Asimov, * 2. януар 1920, Петровичи, РСФСР – † 6. апрѣль 1992, Ню Йорк, СШАамерицкый писатель научной фантастикы, популаризатор наукы, професор биохемии, автор або редактор около 500 книг.[1][2]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Штудии и карьера
Походив з родины млинарьох Юды Азимова и Анны-Рахиль Берман, котры в року 1923 з трьохрочным дѣтваком емигровали до США, осѣли в Ню Йорку, де провадили цукрарню. Айзек выростав уже в англоязычном окружѣню, его домашным языком быв идиш, а литературны смакы переберав з повѣдань Шолом Алейхема. В пятьрочном вѣку пошов до десятьрочной школы, пак учив ся в коледжу и на хемичной факултѣ Колумбийской универзиты, де в року 1939 зыскав ступень бакаларя наук (B. S.), а в року 1941 — магистра наук (M. Sc.). В роках 1942–1945 служив во военской лодярни, од октобра 1945 до юла 1946 — во войску, пак вернув ся до Ню Йорку и продовжив штудии. В року 1948 зыскав ступень доктора биохемии (PhD), од року 1949 преподавать хемию на медицинской факултѣ Бостонской универзиты (1951 — ассистент, 1955 — доцент, 1979 — професор). Од року 1958 на универзитѣ зоставать лем формално, а цѣлком ся оддавать литературѣ.
Приватный живот
Быв женатый два раз
  • Gerthrude Blugerman (1942–1970, розвод 1973; сын Дейвид, 1951 и дѣвка Робин Джоен, 1955)
  • Janet Opal Jeppson (1973–1992, психиатер, сполуавторка, дѣти не мали)
В року 1983 при операции на сердцю достав инфекцию AIDS, наслѣдком котрой умер в року 1992.

Литературна творба[едітовати | едітовати жрідло]

Еще яко 11-рочный зачав писати повѣсть о пригодах дѣтей, котра пробудила интерес у его товариши и, хоть не была закончена, ани публикована, пересвѣдчила го, же мать литературный дар. Перве научно-фантастичне повѣданя В заятю Весты (Marooned off Vesta) опубликовав року 1939. Повѣданя Приход ночи (Nightfall), 1941 было много разы перевыдаване, два разы нафилмоване и в року 1968 Америцков асоциациев писательох фантастикы выголошене за найлѣпше з написаных за вшитку историю. В первом периодѣ пише серию повѣдань о роботах, де яко первый формулуе експлицитно их етику. В 1940-х роках пише серию романох Основаня (Foundation), котры пак споив до трилогии, што в року 1966 зыскала награду Гьюго за найлѣпшу в истории научно-фантастичну серию. Од року 1958 зачинать ся переважно концентровати на популаризацию наукы, пише зрозумѣло и з гумором на темы хемии, физикы, биологии, але и литературы, аж и Библии. В послѣдных роках живота вертать ся ку темам дакотрых своих ранных повѣдань и росширять их до формата романа. Опубликовав три автобиографичны томы:[2]

  • Еще свѣже в памяти: Автобиография Айзека Азимова In Memory Yet Green: The Autobiography of Isaac Asimov, 1920–1954 (1979);
  • Все з радостьов: Автобиография Айзека Азимова In Joy Still Felt: .The Autobiography of Isaac Asimov, 1954–1978 (1980);
  • Я, Азимов: Мемоары (I, Asimov: A Memoir — награда Hugo Award 1995 за найлѣпшу литературу факта).

Награды[едітовати | едітовати жрідло]

  • Сѣм раз награда Гьюго (Hugo Award, 1963, 1966, 1973, 1977, 1983, 1992, 1995)
  • Два раз награда Небьюла (Nebula Award, 1972, 1976)
  • Три раз награда читательского голосованя журнала Локус (The Locus Poll, 1977, 1981, 1983)

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Ващенко А. В.
  2. 2,0 2,1 Gregersen, Erik.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Азимов, Айзек на російскій Вікіпедії.