Перейти до вмісту

Агнета Бучко Папгаргаї

Матеріал з Вікіпедія

Агнета Бучко Папгаргаї

Увидьте фото
Уроджѣняновембра 3., 1951 (1951-11-03) (73 р.)
Миклошевци, Срѣм
Югославия, (дн. Хорватия)
Занятяновинарька, поетеса, перекладателька
ГорожанствоСербия и Чорна Гора
Alma materНовосадска универзита
ПрацаРадио-телевизия Войводини
Час творбы1966-доднесь
Жанрыпоезия и проза за дзеци
Одзнакы
Премія Александра Духновіча (2005)

Агнета Бучко Папгаргаї (* 3. новембер 1951, Миклошевци, Хорватія) — поетеса, прекладателька, новинарка. В року 2005 ше стала лавреатку награди Александер Духнович за найлєпшу кнїжку на руским язику (Стриберни мотиль). Од року 1975 по одход до пензиї 2010 була новинарка и редакторка Рускей редакциї Радія Новый Сад.[1][2][3]

До нїзших класох основней школи ходзела у родним валалє, потим прешла до Дякова дзе закончела основну школу и два класи ґимназиї, а потим ше врацела до свойого валалу и трецу и штварту класу ґимназиї закончела у Вуковаре. Абсолвовала на Филозофским факултету у Новим Садзе (1974), на ґрупи за русийски язик и литературу. Як студент и млади новинар у Радио Новим Садзе Агнета Бучко активно участвовала у орґанизованю перших културних манифестацийох "Миклошевци".[4]

Од року 1975 – редакторка рускей редакции радиа Нови Сад (културни програми и програми за дзеци). Ушорйовала емисию за младих “Одгуки з ровнїни“, емисию За наших роботнїкох у иножемстве, “Културну панораму“, “Емисию за дзеци“ и “Красне слово и музика“. Була часц ґлумецкей екипи емисиї „На габох музики и гумору“ , бавела у радио драмох, участвовала у явних емисийох, була длуги роки рецитаторка. За 15 роки ґлумецкей активносци у руским театре, достала бронзову плакету 1996.[3]

В року 2010 одошла до пензиї. Жиє у Новим Садзе.[3]

Писательска творчосц

[едітовати | едітовати жрідло]

Ей поезия преважнє дзецинска лирика зоз идеализацию валала и валалского живота. Преклада по руски зоз сербского и русийского язикох (Б. Чопич, А. Чехов, О. Островский, А. Тишма, М. Салтиков-Щедрин).[1]

Першу писню обявела у новинох Руске слово 1966. року. Обявела кнїжки поезиї: Облак одхилєни (1973), Птица у цмоти (1977), Позни роки (1984), Дзешец печаци цихосци (1989), Спокуси Злополя (2006) и Осце и черешнї (2015). Кнїжку прози за дзеци Стриберни мотиль и други сказки обявела 2004. року. Тота кнїжка є од текстох котри писала за емисию за дзеци.[5][3]

  1. 1,0 1,1 О. В. Мишанич
  2. Премія A. Духновіча
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 НАР
  4. Биография
  5. Ruske Slovo