Агнета Бучко Папгаргаї
|
Агнета Бучко Папгаргаї | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Уроджѣня | новембра 3., 1951 Миклошевци, Срѣм Югославия, (дн. Хорватия) |
| Занятя | новинарька, поетеса, перекладателька |
| Горожанство | Сербия и Чорна Гора |
| Alma mater | Новосадска универзита |
| Праца | Радио-телевизия Войводини |
| Час творбы | 1966-доднесь |
| Жанры | поезия и проза за дзеци |
| Одзнакы | |
| Премія Александра Духновіча (2005) | |
| ЕСУ:38391;
| |
Агнета Бучко Папгаргаї (* 3. новембер 1951, Миклошевци, Хорватія) — поетеса, прекладателька, новинарка. В року 2005 ше стала лавреатку награди Александер Духнович за найлєпшу кнїжку на руским язику (Стриберни мотиль). Од року 1975 по одход до пензиї 2010 була новинарка и редакторка Рускей редакциї Радія Новый Сад.[1][2][3]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]До нїзших класох основней школи ходзела у родним валалє, потим прешла до Дякова дзе закончела основну школу и два класи ґимназиї, а потим ше врацела до свойого валалу и трецу и штварту класу ґимназиї закончела у Вуковаре. Абсолвовала на Филозофским факултету у Новим Садзе (1974), на ґрупи за русийски язик и литературу. Як студент и млади новинар у Радио Новим Садзе Агнета Бучко активно участвовала у орґанизованю перших културних манифестацийох "Миклошевци".[4]
Од року 1975 – редакторка рускей редакции радиа Нови Сад (културни програми и програми за дзеци). Ушорйовала емисию за младих “Одгуки з ровнїни“, емисию За наших роботнїкох у иножемстве, “Културну панораму“, “Емисию за дзеци“ и “Красне слово и музика“. Була часц ґлумецкей екипи емисиї „На габох музики и гумору“ , бавела у радио драмох, участвовала у явних емисийох, була длуги роки рецитаторка. За 15 роки ґлумецкей активносци у руским театре, достала бронзову плакету 1996.[3]
В року 2010 одошла до пензиї. Жиє у Новим Садзе.[3]
Писательска творчосц
[едітовати | едітовати жрідло]Ей поезия преважнє дзецинска лирика зоз идеализацию валала и валалского живота. Преклада по руски зоз сербского и русийского язикох (Б. Чопич, А. Чехов, О. Островский, А. Тишма, М. Салтиков-Щедрин).[1]
Першу писню обявела у новинох Руске слово 1966. року. Обявела кнїжки поезиї: Облак одхилєни (1973), Птица у цмоти (1977), Позни роки (1984), Дзешец печаци цихосци (1989), Спокуси Злополя (2006) и Осце и черешнї (2015). Кнїжку прози за дзеци Стриберни мотиль и други сказки обявела 2004. року. Тота кнїжка є од текстох котри писала за емисию за дзеци.[5][3]
Жрідла
[едітовати | едітовати жрідло]- Агнета Бучко Папгаргаї. Ruske Slovo[sr]. https://www.ruskeslovo.com/автор/агнета-бучко-папгаргаї/. [перевірено 2021-11-03].
- О. В. Мишанич (2004). Бучко Агнета. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=38391. [перевірено 03.11.2021].укр.
- Агнета Бучко Папгаргаї. НАР. марец 30, 2018. https://nar.org.rs/rue/агнета-бучко-папгаргаї/. [перевірено 2021-11-04].