Славяньскы языкы

Славяньскы языкы
Говорить ся ним в	Централна і Выходна Европа, Северна Азія, Балканы
Цалково говорцїв	~400-500 млн.
Языкова родина	Індоевропска Балтіцько-славяньска Славяньскы языкы; ;
Языковы коды
ISO 639-1	None
ISO 639-2	sla
ISO 639-3	sla
	Штаты, в котрых державным є западославяньскый язык Штаты, в котрых державным є выходославяньскый язык Штаты, в котрых державным є южнославяньскый язык
	Note: This page may contain IPA phonetic symbols in Unicode.

Славяньскы языкы суть ґрупа близькородинных языкôв індоевропской родины. Славяньскыма языками говорять приближно 400-500 міліонôв^[1] людей головно в Европі і Азії.

[едіт.] Дїлїня

Славяньскы языкы традічно дїлять на три конарї за знаками ґеоґрафічного розложіня:

Выходославяньскый конарь
- білоруштіна
- русинчіна*
- руштіна
- українчіна
- стара выходослявянчіна (вымертый)
- староновгородьскый діалект (вымертый)
- рутенчіна (вымертый)

Западославяньскый конарь
- Чесько-словенска пôдґрупа:
  - словенчіна
  - чештіна
  - кнаанчіна (вымертый)
- Лехітьска пôдґрупа:
  - кашубчіна
  - польщіна
  - сілезчіна*
  - полабчіна (вымертый)
  - поморанчіна (вымертый)
- Лужіцькосербска пôдґрупа:
  - горнолужіцька сербчіна
  - долнолужіцька сербчіна

Южнославяньскый конарь
- Выходна пôдґрупа:
  - булгарчіна
  - македончіна
  - церьковнославянчіна
  - старославянчіна (вымертый)
- Западна пôдґрупа:

*даколи ся поважує за діалект

Мапа розложіня славяньскых языкôв у Европі.

Троякый роздїл межи славяньскыма языками не уважує бісїдны діалекты каждого языка. Наприклад, розрыв межи западо- і выходославяньскыма языками є заповненый переходныма діалектами межи словенчінов і русинчінов. Кайкавскый діалект хорватьского языка є ближчый ид словінчінї як ид літературнôй хорватчінї.

Хоць славяньскы языкы ся май пôзно оддїлили од общого праязыка, роздїл межи рôзныма славяньскыма языками і діалектами є доста великый, жебы обтяжыти комунікацію межи носителями рôзных славяньскых языкôв. Удну окремых славяньскых языкôв годна быти невелика варіабілность, як у руштінї, ці омного бôльша, як у словінчінї.

[едіт.] Історія

Зо вшыткых індоевропскых языкôв ид славяньскым суть май блыжчы балтіцькы. Якраз прото векшина науковцьôв мерькують же в минулости екзістовав дакотрый балтіцько-славяньскый праязык. На основі фактôв археолоґії і ґлоттохронолоґії припущено, же роздїліня балтіцького і славяньского конарьôв ся стало в періоду 1500-1000 рокôв перед нашым лїтописом.

До 8-9. стороча славяне ся поступно усїли в Централнôй і Выходнôй Европі ай на Балканах. По приятю славянами хрістіанства браты Кіріл і Мефодій створили славяньскоє писмо про переложіня літурґічных текстôв з ґречтіны. Екзістовали два славяньскых писма: кіріліця і глаголіця. Май давны захованы славяньскы тексты суть з 10. стороча. Сучасны славяньскы языкы хоснують алфавіты на основі латинікы і кіріліцї. Глаголіця ся хоснує в католицькôм богослужіню в Чорнôй Горї і дакôлькох районах Хорватії.

[едіт.] Общі знакы

значна флектівна морфолоґія — векшина славяньскых языкôв має 6 ці 7 падôв
подїл часослов на завершены і незавершены (лексікалный аспект)
притомность фематічной палаталізації (знамой як мнягшаня)
комплікованы єдноченя согласных, утвореных по падіню редукованых (пол. bezwzględny, рос. встреча)

Славяньскы языкы мають нелем дуже подобну ґраматіку, айбо й вказують таку ж подобность в лексіцї прото же їх послїдній общій предок екзістовал доста недавно.