Старославяньскый язык
Старославяньскый язык (Словѣ́ньскъ ѩꙁꙑ́къ) — є мертвый южнославяньскый язык; входить в Індоевропску языкову родину, приналежный до Славяньской языковой ґрупы, має властный ISO 639-1, ISO 639-2, ISO 639-3 код.
Найстаршый славяньскый книжьный язык є хоснованый Кірілім и Методіїм у IX віці. Старославяньскый язык вывинул в днешнї булгарьскый и церьковьнославяньскый языкы.
[едіт.] Алфавіт
Первый славяньскый алфавіт є глаголіця, але с X віка хоснується кіріліця.
[едіт.] Екстерны одказы
| Славяньскы языкы |
|---|
| Западославяньскы языкы:
Чесько-словеньскы: чештіна · словенчіна · кнаанчіна † Лужіцкосербскы: горнолужіцка сербчіна · долнолужіцка сербчіна Лехіцкы: польщіна · полабчіна † · поморанчіна · кашубчіна · северна словінчіна † |
| Южнославяньскы языкы:
Западны: чорногорчіна · хорватчіна · сербчіна · боснячтина · словінчіна Выходны: македончіна · булгарчіна · старославянчіна † |
| Выходославяньскы языкы: |
