Гідроґен: Роздїлы міджі ревізіями

Матеріал з Вікіпедія
Вилучено вміст Додано вміст
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
Зрушена верзія 123909 од хоснователя 94.45.152.202 vandal(діскузія)
Значка: Скасування
Shihab1729 (діскузія | приспівкы)
+video #WPWP #WPWPBN
Рядок 4: Рядок 4:


[[Ізотоп]]ы гідроґену мають властны назвы: <sup>1</sup>H — [[протій]] (Н), <sup>2</sup>H — [[дейтерій]] (D) і <sup>3</sup>H — [[трітій]] (T).
[[Ізотоп]]ы гідроґену мають властны назвы: <sup>1</sup>H — [[протій]] (Н), <sup>2</sup>H — [[дейтерій]] (D) і <sup>3</sup>H — [[трітій]] (T).
[[Файл:Emissions Spectra.webm|міні|Hydrogen Spectrum Test]]

Гідроґен — єден з основных компонентів вшыткых природных [[органичны злученины|органічных злученин]]. Реаґує з [[неметалы|неметалами]], з [[метал]]ами ся утворюють [[гідріды]]. Змішанина гідроґена з [[Оксиген|оксіґеном]] выбухує при підпалёваню.
Гідроґен — єден з основных компонентів вшыткых природных [[органичны злученины|органічных злученин]]. Реаґує з [[неметалы|неметалами]], з [[метал]]ами ся утворюють [[гідріды]]. Змішанина гідроґена з [[Оксиген|оксіґеном]] выбухує при підпалёваню.



Ревізія 05:13, 16 юлія 2021

Гідроґен

Гідроґен (Н) або водородхемічный елемент з протоновым чіслом 1, котрый належыть до 1-ой ґрупы періодічной сістемы елементів. Проста субстанція Гідроґену — H2 — безфаребный, без запаху і смаку ґаз, найлегшый з вшыткых знаных ґазів.

Ізотопы гідроґену мають властны назвы: 1H — протій (Н), 2H — дейтерій (D) і 3H — трітій (T).

Hydrogen Spectrum Test

Гідроґен — єден з основных компонентів вшыткых природных органічных злученин. Реаґує з неметалами, з металами ся утворюють гідріды. Змішанина гідроґена з оксіґеном выбухує при підпалёваню.

Референції

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Водень на україньскій Вікіпедії.

Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.

Література

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0укр.