Помазаня хворых
Rogier Van der Weyden, 1445
Помазаня хворых, остатне помазаня або елеопомазаня, лат. unctio infirmorum — тайна, в котрой тяжко хворый чоловѣк через помазаня олайом и через молитву священика достане благодать Божу на спасѣня душѣ и на здоровя тѣла. Елеопомазаня може прияти каждый христиан, котрый е тяжко хворый, або умерать.[1]
Елеопомазаня може ся принимати вецей разы,[2] але в припадѣ того истого охворѣня лем еден раз: кедь же ся хворый выздоровѣв, а по часѣ зась ся тяжко похворѣе, тогды може приняти помазаня зась.[3]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Podręczna Encyklopedia Kościelna (opracowana pod kierunkiem ks: ks Stan. Galla, Jana Niedzielskiego, Henr. Przczdzłeckiego, Ant. Szlagowskiego, Ant. Tauera i redaktora ks Zygm. Chelmlcklego). Tt. 1-44. Wydawnictwo biblioteki dzieł chrześcijańskich. Warszawa, 1904-1914.
- О. Франтішек Крайняк. Малый грекокатолицькый катехізм про русинськы діти. — Пряшів: Русинська оброда, 1992.
- О. Иоаннъ Кутка. Катихисїсъ малый или наука православно-христїанская сокращенная во благочестное воспитанїе юношества дїецесїи Мункачовскїя, составленная въ Унгварѣ. — Будин, 1801.
