Органиста
Органиста — музикант, котрый грать на органах. Одколи в церквах были заведены органы, указала ся потреба особ, котры суть выучены умѣню хоснованя того инштрумента.[1]
Пожаданя ку органистови
[едітовати | едітовати жрідло]Органисты суть потребны переважно в католицкых и протестантскых костелах. До заведжѣня органох были по костелах лем пѣвцѣ, иншак пѣвцоучителѣ, канторы (cantores), а пак указала ся потреба органистох. Органиста мать быти доста выцвѣченый в музицѣ и в церковном спѣвѣ, обы знав добрѣ гармонично грати и спѣвати, як и учити спѣву другых, кедь не е особный пост хормайстра (magistri cantorum), диригента хору, учителя спѣву. Органиста мусить знати передовшиткым акомпановати при спѣвѣ, циже не надмѣру голосно, жебы не глушити спѣв, але тыж не зовсѣм тихо, жебы го было гармонично чути зо спѣвом. Мусить ся приспособити ку духови музикы и костелного спѣву. Мусить ся розумѣти на канонах хоснованя органох в литургии. Под час Адвенту и Великого посту органы не грають, окрем третьой недѣлѣ Адвенту и четвертой недѣлѣ Великого посту. Фактичнѣ и на жалобных службах ся не мать грати, або лем смутны мелодии и притишено.[1]
См. тыж
[едітовати | едітовати жрідло]Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Podręczna Encyklopedia Kościelna (opracowana pod kierunkiem ks: ks Stan. Galla, Jana Niedzielskiego, Henr. Przczdzłeckiego, Ant. Szlagowskiego, Ant. Tauera i redaktora ks Zygm. Chelmlcklego). Tt. 1-44. Wydawnictwo biblioteki dzieł chrześcijańskich. Warszawa, 1904-1914.
